13.Культура мовлення під час дискусії

Дискусія (від лат. discussio - «дослідження») - це публічний діалог, у процесі якого зіштовхуються різні, протилежні точки зору. Метою дискусії є з'ясування і зіставлення позицій, пошук правильного рішення. Дискусія - один з видів суперечки. Організація дискусії передбачає 3 етапи: підготовчий; основний; заключний.

Важливе місце має культура мовлення під час проведення дискусії. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.

Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.

Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.

Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.

13.Культура мовлення під час дискусії

Дискусія (від лат. discussio - «дослідження») - це публічний діалог, у процесі якого зіштовхуються різні, протилежні точки зору. Метою дискусії є з'ясування і зіставлення позицій, пошук правильного рішення. Дискусія - один з видів суперечки. Організація дискусії передбачає 3 етапи: підготовчий; основний; заключний.

Важливе місце має культура мовлення під час проведення дискусії. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., це стосується вмінню висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій.

Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.

Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, це не наближення до найкращого розв’язання суперечки.

Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.

Майстерність публічного виступу. підготовка до виступу.

Публічний виступ – це різновид усного спілкування.

У вузькому значенні виступ - це короткотривале усне мовлення з приводу одного чи кількох питань (на зборах, нарадах, ділових засіданнях, конференціях, сесіях, відкритих слуханнях, семінарах тощо).

Виступ, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконічному виступі промовець може порушити одне-два питання чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від порядку денного.

Адресувати своє звернення промовець повинен не лише доповідачеві чи президії, а й усім присутнім, побудувавши його так, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.

Початок виступу має для промовця найважливіше значення, бо від нього залежить:

чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться й набуде впевненості;

чи зуміє встановити контакт зі слухачами;

чи зацікавить слухачів і чи приверне їхню увагу;

чи зуміє стисло викласти тему виступу й пояснити розподіл його на Слід пам’ятати: промову треба починати відразу ж по суті справи або з чогось цікавого, що привертає увагу. Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим, надто довгим та шаблонним.

Мета виступу полягає в тому, щоб стисло пояснити зміст і завдання промови та вказати питання, на яких автор збирається спинитися.

У деяких випадках недоцільно у вступі розкривати головну думку промови.

Головне у виступі – його основні положення, які потім доповнюються деталями. Окремі положення і твердження подаються без доказів, якщо є певність, що слухачі сприймуть їх на віру, або супроводжуються доказами, посиланнями на свідків, авторитети тощо. Варто йти від простого до складного.

Слід дотримуватися хронологічної послідовності.

Для успішного публічного виступу недостатньо вивчити літературу по обраній темі, знайти цікаві дані, зібрати переконливі факти, цифри, приклади. Необхідно подумати, як розташувати цей матеріал, в якій послідовності. Перед оратором виникає ряд питань: якими словами розпочати виступ, як продовжити розмову, чим закінчити виступ, як завоювати увагу слухачів і утримати її.

Тому готуючи виступ, необхідно:

1. Дізнатися про місце проведення, про особливості аудиторії, присутність вашої "групи підтримки", про членів комісії та їх наукові здобутки, якщо ті присутні.

2. Спланувати доповідь, підібрати цікаві приклади, порівняння, епітети, написати остаточний текст доповіді.

Як виступати?

1. Продумати структуру виступу.

2. Записати виступ повністю.

3. Відкоригувати свій текст.

4. Підготувати тези виступу.

5. Визначити стиль виступу.

Під час виступу важливо дотримуватися:

- відповідності вербальної і невербальної інформації;

- природної поведінки (пряма постава, жестикуляція вільна, не надто активна і не пасивна, жива міміка, посмішка; погляд на слухача, а не на стелю, підлогу чи у вікно; голос природний, не крикливий).

Напишіть складну заяву про складання іспитів до вищого навчального закладу.

Ректору факультету міжнародних відносин

Львівського національного університету

імені І. Я. Франка

Коменському В. С.

Коваленко Тетяни Миколаївни

Заява

Прошу дозволити мені скласти вступні іспити на факультет міжнародних відносин.

До заяви додаю:

Копія паспорта та індикаційного коду.

Копія свідоцтва про середню освіту.

20.07.16 (підпис)

Із слів, поданих у дужках, виберіть те, яке, на вашу думку, є найдоцільнішим. Складіть з ним речення.

Фонд «Відродження» заснований президентом України в 2005 році.

Держава забезпечує економне витрачення коштів на освіту та науку України.

Ми стараємося запозичити добрі приклади поведінки у ввічливих та толерантних людей.

(виникати, уникати ) в суть справи. (я не знаю яке речення тут придумать)

Економічний режим важливий для розвитку нашої країни.

1.Мова і професія. Мовленнєва культура- критерії професійної майстерності фахівця

Слово, мова - показники загальної культури людини, її інтелекту, мовної культури. Мовна культура шліфується і вдосконалюється у процесі спілкування, зокрема під час виконання професійних обов'язків. Вона виявляється у володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно, точно, логічно, майстерно послуговуватися комунікативно виправданими мовними засобами

Правильність мовлення - це базова вимога культури мови, її основа

Особливо важливо для всіх фахівців оволодіти нормами мови документів і усного ділового спілкування.

Нормативний аспект культури мови - один із найважливіших, але не єдиний. Можна, не порушуючи норми української літературної мови, справити негативне враження на співбесідника.

Мова має величезний запас мовних засобів, якими треба послуговуватися, враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників. Усі ці засоби мають бути мобілізовані на досягнення комунікативної мети. Ці питання передовсім становлять комунікативний аспект культури мови.

Етичний аспект культури мовлення вивчає лінгвістична дисципліна - мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.

Отже, високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Важливе значення для удосконалення культури мовлення має систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні - спілкування рідною мовою із співробітниками, колегами, знайомими, приятелями, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності.

Культура мовлення - невід'ємна складова загальної культури особистості. Володіння культурою мовлення - важлива умова професійного успіху та фахового зростання.

2. напишіть характеристику на учня початкової школи

Характеристика

Шмельова Віктора Петровича,

учня 11 класу Прилуцької середньої

школи Чернігівської області,

1973 року народження.

Віктор Шмельов протягом навчання в середній школі зарекомендував себе здібним учнем.

До навчання ставиться сумлінно, має глибокі та міцні знання з усіх предметів, усебічно розвинений. Багато читає художньої літератури. Особливий інтерес виявляє до театрального мистецтва, очолює шкільний драматичний гурток і дуже цим захоплюється.

Як член учнівської лекторської групи, Віктор виступав перед учнями з доповіддю «Сучасна музика».

Протягом навчання в школі виявляв активність у громадській та суспільно корисній роботі. Під час літніх канікул В. Шмельов керував ланкою учнівської виробничої бригади, особисто показував приклад сумлінного ставлення до праці.

Уміє триматися в колективі, підкоряється його вимогам. Критично ставиться до власних вчинків, до поведінки товаришів і відверто про це говорить.

За відмінне навчання, зразкову поведінку та активну участь у громадській роботі педрада просить облвно нагородити Віктора Шмельова золотою медаллю.

Директор школи (підпис) О. І. Алексєєв

Класний керівник (підпис) К. П. Гур`їн

3. відредагуйте словосполучення, складіть та запишіть з ними речення

Учбова частина училища- навчальна частина училища,

доповідаючий розказав- доповідач розповів,

звітний доклад-звітна доповідь,

природні дисципліни-природничі дисципліни,

на протяці двох тижнів- протягом двох тижнів,

наслідок підрахунку- внаслідок підрахунку