1.2. Нормативно-правове забезпечення обліку безготівкових розрахунків
З метою здійснення безготівкових розрахунків необхідна наявність рахунку у фінансовій установі - уповноваженому банку.
Відповідно до Інструкції № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженої постановою управління Національного банку України № 492 віл 12.11.2003 р. (зі змінами і доповненнями), банки відкривають своїм клієнтам такі види рахунків: поточні, кредитні, депозитні, бюджетні, тощо. Їх відкривають за місцем реєстрації підприємства або в іншому банку України за погодженням сторін.
Поточні рахунки в національній валюті відкриваються банком підприємствам на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти державного або місцевих бюджетів з метою цільового їх використання.
Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, що має право видавати позики з додержанням вимог чинного законодавства.
Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка і установою банку на визначений у договорі термін. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточних рахунків підприємства і після закінчення терміну зберігання повертаються на ці рахунки. Проведення розрахункових операцій і видача коштів готівкою з депозитного рахунку забороняється.
Наведемо приклад відкриття поточного рахунку в банку підприємством. Для цього підприємству потрібно подати такі документи:
- заяву про відкриття рахунка встановленого зразка;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію;
- копію рішення про створення, реорганізацію підприємства;
- копію належним чином зареєстрованого Статуту (Положення), засвідчену нотаріально або органом державної реєстрації;
- картку зі зразками підписів осіб, яким, відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємства, надано право розпоряджатися рахунком і право підпису розрахункових документів;
- копію документа, який підтверджує на взяття юридичної особи на облік в органі Державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально.
Також юридична особа може укласти договір із банком про відкриття рахунків фізичним особам з метою здійснення на їх користь певних виплат. Для цього уповноважений представник юридичної особи повинен пред’явити в банку паспорт (або документ, що замінює його) та документ, що підтверджує його повноваження.
Після відкриття рахунків фізичні особи можуть звертатися до банку, наприклад, для отримання грошей або платіжних карток, пред`явивши банку документи, які дають змогу їх ідентифікувати, та укласти з банком договір банківського рахунка. За необхідності зазначені фізичні особи заповнюють картку зі зразками підписів.
Карткові рахунки відкриваються в тому самому порядку, що й поточні рахунки. Із усіх перелічених документів, необхідних для відкриття поточних рахунків, не потрібна лише картка зі зразками підписів. Замість зразка підпису в цих випадках використовується підпис клієнта на договорі.
У разі переоформлення рахунка у зв`язку з реорганізацією підприємства подаються такі самі документи, що й у випадку створення підприємства.
Поточні та інші рахунки закриваються в установах на підставі:
- заяви власника рахунка;
- рішення органу, на який законом покладено функції з ліквідації або реорганізації підприємства;
- відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства або визнання його банкрутом.
При організації бухгалтерського обліку та аудиту безготівкових розрахунків необхідно керуватися законодавчими та нормативними документами.
Безготівкові розрахунки в Україні розвиваються дотепер, прикладом є банківські платіжні картки, які з’явилися в Україні досить недавно. Для прийняття ефективних управлінських рішень та планування господарської діяльності підприємства, керівнику підприємства слід вибирати та застосовувати найефективніші форми безготівкових розрахунків, які найповніше задовольняють потреби підприємства.
1.3. Поширеність технологій безготівкового обороту у світі і в Україні.
У сучасному світі тільки від 8 до 20% трансакцій відбуваються в готівковій формі; інші угоди купівлі продажу відбуваються в безготівковій формі. Безготівковий обіг виникає після внесення готівки на рахунок в кредитну установу. Основними двома різновидами безготівкового обороту є:
розрахунки за товарними операціями (безготівкові розрахунки за товари і послуги);
платежі до бюджету (виплати різних податків).
Якщо суб'єктами готівкового грошового обороту виступають платник і одержувачі коштів (збирачі), то в рамках безготівкового обороту до них додається кредитна установа, яка здійснює розрахунки у формі запису по рахунках платника і одержувача. Безготівковий грошовий оборот в нашій країні регулюється Положенням про безготівкові розрахунки, затвердженим в 2002 р. У Положенні визначаються такі основні форми розрахункових документів:
платіжні доручення;
акредитиви;
чеки;
платіжні вимоги;
інкасові доручення.
Платіжне доручення (англ. payment order) є оформлене розрахунковим документом розпорядження власника рахунку обслуговуючому його банку перевести певну грошову суму на рахунок одержувача коштів, відкритий у цьому або іншому банку.
За допомогою платіжного доручення можуть здійснюватися:
перерахування грошових коштів за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;
перерахування грошових коштів до бюджетів всіх рівнів і в позабюджетні фонди;
перерахування грошових коштів з метою повернення (або розміщення) кредитів (або депозитів) та сплати відсотків за ним.
В рамках розрахунків за акредитивом (фр. Accreditif, англ. Letter of credit; L / C) банк, що діє за дорученням платника про відкриття акредитива, зобов'язується зробити платежі на користь одержувача коштів за подання останнім документів , відповідних всім умовам акредитива, або надати повноваження іншому банку здійснити такі платежі.
Основні види акредитивів:
грошовий акредитив (англ. cash letter of credit) - документ, адресований банком-емітентом банку-кореспонденту, в якому міститься розпорядження про виплату грошей пред'явнику акредитива протягом зазначеного строку;
циркулярний акредитив (англ. circular letter of credit) - документ, що направляється банком-емітентам своїм банкам-кореспондентам, що уповноважує їх виплатити пред'явнику акредитива певну суму за поданням документів, що засвідчують його особу;
покритий (депонований) акредитив - банк-емітент перераховує за рахунок коштів платника або наданого йому кредиту суму акредитива в розпорядження банку-кореспондента на весь термін дії акредитива;
непокритий (гарантований) акредитив - банк-емітент надає банку-кореспонденту право списувати кошти з ведеться в нього кореспондентського рахунку банку-емітента в межах суми акредитива або вказує в акредитиві інший спосіб відшкодування сум, виплачених за акредитивом.
Розрахунки по інкасо являють собою операцію, в рамках якої банк за дорученням і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії щодо одержання від плательщіка.платежа. Платіжна вимога (англ. payment request) - це вимога постачальника про переказ коштів на його рахунок з рахунку платника за відвантажені товари, виконані роботи або надані послуги. Розрахунки за допомогою платіжних вимог можуть здійснюватися як з попередньою угодою (акцептом) платника, так і без оного.
В даний час більше 80% всіх споживчих платежів в світі відбуваються в готівковій формі. Проте, частка безготівкових розрахунків постійно зростає, особливо в деяких країнах.
(Джерело: http://news.finance.ua/ua/news/-/377373/proshhaj-kesh-top-10-bezgotivkovyh-krayin-svitu)
Згідно зі статистикою компанії MasterCard, Україна вийшла на третє місце в Європі по зростанню кількості транзакцій по пластикових картках. У свою чергу, уряд і регулятор також взяли курс на cashless-економіку і представили стратегію щодо зменшення готівкових розрахунків в країні до 2021 року. Майбутня концепція буде базуватися на чотирьох основних напрямках роботи: зниження попиту на готівку, розвитку безготівкових платежів, розвитку інфраструктури та зміні звичок людей як елементу фінансової обізнаності.
Як бачимо, лідери за обсягом безготівкових розрахунків також є країнами з найбільш високим рівнем соціального і економічного розвитку. Не дивно, адже традиційно в країнах, схильних до економічних та суспільних потрясінь, частка готівки в обороті висока.
Нині в Україні безготівкові розрахунки і платежі здійснюються переважно за допомогою платіжних карток, які також є одним із найдинамічніших сегментів ринку роздрібних платежів. За станом на 1 квітня 2012 року банками України емітовано 59 млн. платіжних карток, з яких більше половини активно використовується для здійснення платіжних операцій. Зазначимо, що збільшення кількості платіжних карток в Україні відбувалося на тлі активного розвитку відповідної інфраструктури. Так, упродовж 2011 року кількість банкоматів, які обслуговують держателів платіжних карток, збільшилася на 9.4% і на початок 2012 року становила майже 33 тис. од. (див. графік 1). На сьогодні в Україні на 1 млн. населення припадає 724 банкомати, що перевищує середнє значення аналогічного показника для країн ЄС. Кількість платіжних терміналів, за допомогою яких користувачі можуть оплатити вартість товарів і послуг, упродовж 2011 року збільшилася на 14.2% і на початок 2012-го становила 123.54 тис. од. (див. графік 1). Нині в Україні на 1 млн. населення припадає 2 709 терміналів, що у декілька разів менше від середнього значення аналогічного показника для країн ЄС. У цілому розвиток інфраструктури ринку платіжних карток в Україні (POS-термінали, імпринтери та банкомати) відповідає темпам зростання кількості банківських карток. Проте більше половини цієї інфраструктури припадає всього на п’ять регіонів (Київ і Київська обл. – 20.7%; Дні- пропетровська обл. – 9.3%; Донецька обл. – 8.7%; Харківська обл. – 6.1%; Одеська обл. – 5.9%). Водночас такий регіональний дисбаланс щодо розподілу інфраструктурних об’єктів дає підстави сподіватися на збільшення обсягів безготівкових роздрібних платежів і банківського самообслуговування в майбутньому за умов поліпшення інфраструктури в регіонах. Загалом у 2011 році відбулося збільшення кількості та обсягів операцій з використанням платіжних карток, емітованих українськими банками, відповідно на 182.8 млн. одиниць (+ 26%) та на 125.2 млрд. грн. (+ 22%) [4]. Незважаючи на те, що кількість емітованих платіжних карток в Україні на одного жителя відповідає середньому значенню цього показника в країнах ЄС, у вітчизняній практиці платіжні картки використовуються переважно з метою зняття готівки, тобто фактично вони замінюють собою каси. Так, протягом 2011 року найбільша питома вага операцій з використанням платіжних карток припадала саме на зняття готівки – 91.9% від загальної суми операцій (див. графік 2). Кількість операцій зі зняття готівки в 2011 році збільшилася на 90.1 млн. одиниць (+16%) і становила понад 661 млн. одиниць (майже 76% від загальної кількості операцій із платіж- ними картками), а безготівкових платежів – на 92.6 млн. одиниць та стано- вила понад 214 млн. одиниць (24.5% від загальної кількості операцій із пла- тіжними картками) – див. графік 3. Основні причини значної питомої ваги операцій зі зняття готівки полягають, з одного боку, в консерватизмі населення щодо безготівкових роздрібних платежів через звичку розрахову- ватися готівкою. А з другого – у відсутності стимулів для підприємств торгівлі та сфери послуг встановлювати обладнання для здійснення таких розрахунків внаслідок необхідності здійснення значних капітальних витрат на придбання терміналів та високі тарифи на їх обслуговування, а також необхідність оприлюднювати інформацію про реальні обороти і сплачувати відповідні податки.
РОЗДІЛ 2
Аналіз сучасного становища систем безготівкового обороту в Україні