- •Державний експертний центр моз України є членом
- •1.Перелік скорочень
- •2. Передмова
- •3. Вступ
- •4. Визначення і патофізіологія
- •5. Епідеміологія
- •6. Перебіг та прогноз захворювання
- •7. Діагностика стабільної іхс
- •7.1 Клінічні симптоми
- •7.2 Неінвазивні кардіологічні дослідження
- •7.3 Алгоритм ведення хворого з підозрою на іхс (три «кроки»)
- •7.4 Стрес-тести для діагностики ішемії міокарда
- •7.5 Неінвазивні методи для оцінки коронарної анатомії
- •7.6 Інвазивна коронарографія (ікг)
- •8. Стратифікація ризику кардіоваскулярних подій
- •9. Діагностичні заходи у безсимптомних осіб з підозрою на іхс
- •10. Ведення хворих з підтвердженою іхс
- •11. Особливі діагностичні випадки: стенокардія з «нормальними» коронарними артеріями
- •11.1 Мікроваскулярна стенокардія
- •11.2 Вазоспастична стенокардія
- •12. Модифікація способу життя та фармакотерапія іхс
- •12.1 Модифікація способу життя і контроль факторів ризику
- •12.2 Навчання пацієнта зі стабільною іхс
- •12.3 Фармакотерапія пацієнтів з стабільною іхс
- •12.4 Лікування окремих форм стабільної іхс
- •13. Реваскуляризація міокарда
- •13.1 Реваскуляризація при стабільній ішемічній хворобі серця
- •13.2 Реваскулярізація у пацієнтів з цукровим діабетом
- •13.3 Реваскуляризація у хворих з хронічним захворюванням нирок
- •13.4 Профілактика контраст-індукованої нефропатії
- •13.5 Реваскуляризація у пацієнтів, яким необхідне втручання на клапанному апараті серця
- •13.6 Супутнє ураження сонної та периферичних артерій
- •13.7 Некардіологічне хірургічне втручання на судинах у пацієнтів з супутнім захворюванням коронарної артерії
- •13.8 Повторна реваскуляризація та «гібридні» процедури
- •13.9 Гострі ускладнення перкутанного коронарного втручання
- •14. Аспекти процедури аортокоронарного шунтування
- •15. Процедурні аспекти перкутанного коронарного втручання
- •16. Додаткові інвазивні діагностичні дослідження
- •17. Черезшкірне коронарне втручання при стабільній ішемічній хворобі серця
- •17.1 Антитромбоцитарна терапія при чкв у хворих зі стабільною іхс
- •17.2 Антикоагулянтна терапія
- •17.3 Тривалість подвійної антитромбоцитарної терапії після чкв
- •17.4 Порушення функції нирок
- •17.5 Хірургічне втручання у пацієнтів, які проходять антитромбоцитарну терапію
- •18. Рефрактерна стенокардія
- •19. Первинна медична допомога
- •20. Список літератури
17.4 Порушення функції нирок
Порушення функції нирок присутнє у 30–40% пацієнтів з ІХС, а ступінь тяжкості ХЗН сильно пов’язаний з ризиком несприятливих внутрішньолікарняних наслідків. Знижені клінічні результати пацієнтів з ХЗН імовірно пояснюються більшою частотою серцево-судинних захворювань в них в анамнезі, більш поширеним тромбозом артерій, більш тяжким проявом ГКС, більш низьким показником реваскуляризації та невикористанням в повній мірі обґрунтованої терапії з можливим передозуванням медикаментами у пацієнтів, чий метаболізм та виведення препаратів залежать від функції нирок.
Кліренс креатиніну слід розрахувати за формулою Кокрофта-Гольта, щоб дотриматися інструкції із застосування лікарського засобу та уникнути передозування антитромболітиками – часта ситуація у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю – що призводить до підвищення ризику кровотечі. 875, 876 У пацієнтів, що звернулися з приводу невідкладної ПКВ, зазвичай перша доза антитромболітичних препаратів не збільшує ризику кровотечі у випадку ХЗН.
Повторні інфузії або введення антикоагулянтів можуть призвести до накопичення препарату та збільшення ризику кровотечі. Відповідно, при відсутності протипоказань, пацієнти з ХЗН мають отримувати таку саму першочергову терапію, як і інші пацієнти. Відповідно, підбір дозування з урахуванням функції нирок має велике значення і можливо знадобиться надати перевагу особливим антитромболітичним засобам (Таблиця 59).
Це важливо задля мінімізації ризику розвитку контраст-індукованої нефропатії (КІН), щоб забезпечити відповідну гідратацію під час та після первинного ПКВ, та задля обмеження дози контрастної речовини (дивіться розділ 11.4).
Порушення функції нирок було одним з кількох критеріїв ризику, який слід було прийняти до уваги в дослідженні PLATO і виключати тільки пацієнтів з нирковою недостатністю термінальної стадії, яка потребує гемодіалізу. Пацієнти з ХЗН (21%) отримали надзвичайний ефект від тікагрелору з 23% відносним зниженням ризику (ВЗР) для основного ішемічного показника (у порівнянні з незначно нижчим на 10% показником у пацієнтів без ХЗН), і навіть більш вираженим 4% абсолютним та 28% відносним зниженням ризику загальної смертності. 877
Таблиця 59. Індивідуальний підбір дозування антитромботичних засобів для пацієнтів з ХЗН
|
Рекомендації |
АСК |
Підбір дозування відсутній |
Клопідогрель |
Підбір дозування відсутній |
Прасугрель |
Підбір дозування відсутній. Досвід індивідуального підбору дозування при термінальній стадії захворювання нирок / діалізі відсутній. |
Тікагрелор |
Підбір дозування відсутній. Досвід індивідуального підбору дозування при термінальній стадії захворювання нирок / діалізі відсутній. |
Еноксапарин |
Індивідуальний підбір дозування при внутрішньовенному застосуванні, зокрема при ПКВ, не потрібний. Підбір дозування при підшкірних ін’єкціях у пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв: половина дози. |
Нефракціонований гепарин |
Індивідуальний підбір дозування при болюсному введенні відсутній |
Фондапаринукс |
У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (ШКФ 30–59 мл/хв) дозування знижується з 2,5 мг до 1,5 мг підшкірно один раз на добу. Протипоказаний для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ <30 мл/хв). |
Бівалірудин |
|
Абциксімаб |
Особливих рекомендацій немає. Слід приділити особливу увагу ризику кровотечі. |
Ептіфібатид |
|
Тірофібан |
Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ <30 мл/хв) дозування при інфузії має бути зменшене на 50% (0,05 мкг/кг/хв). |
АСК=ацетилсаліцилова кислота; ХЗН=хронічне захворювання нирок; ШКФ=швидкість клубочкової фільтрації; ПКВ=перкутанне коронарне втручання.
