- •Державний експертний центр моз України є членом
- •1.Перелік скорочень
- •2. Передмова
- •3. Вступ
- •4. Визначення і патофізіологія
- •5. Епідеміологія
- •6. Перебіг та прогноз захворювання
- •7. Діагностика стабільної іхс
- •7.1 Клінічні симптоми
- •7.2 Неінвазивні кардіологічні дослідження
- •7.3 Алгоритм ведення хворого з підозрою на іхс (три «кроки»)
- •7.4 Стрес-тести для діагностики ішемії міокарда
- •7.5 Неінвазивні методи для оцінки коронарної анатомії
- •7.6 Інвазивна коронарографія (ікг)
- •8. Стратифікація ризику кардіоваскулярних подій
- •9. Діагностичні заходи у безсимптомних осіб з підозрою на іхс
- •10. Ведення хворих з підтвердженою іхс
- •11. Особливі діагностичні випадки: стенокардія з «нормальними» коронарними артеріями
- •11.1 Мікроваскулярна стенокардія
- •11.2 Вазоспастична стенокардія
- •12. Модифікація способу життя та фармакотерапія іхс
- •12.1 Модифікація способу життя і контроль факторів ризику
- •12.2 Навчання пацієнта зі стабільною іхс
- •12.3 Фармакотерапія пацієнтів з стабільною іхс
- •12.4 Лікування окремих форм стабільної іхс
- •13. Реваскуляризація міокарда
- •13.1 Реваскуляризація при стабільній ішемічній хворобі серця
- •13.2 Реваскулярізація у пацієнтів з цукровим діабетом
- •13.3 Реваскуляризація у хворих з хронічним захворюванням нирок
- •13.4 Профілактика контраст-індукованої нефропатії
- •13.5 Реваскуляризація у пацієнтів, яким необхідне втручання на клапанному апараті серця
- •13.6 Супутнє ураження сонної та периферичних артерій
- •13.7 Некардіологічне хірургічне втручання на судинах у пацієнтів з супутнім захворюванням коронарної артерії
- •13.8 Повторна реваскуляризація та «гібридні» процедури
- •13.9 Гострі ускладнення перкутанного коронарного втручання
- •14. Аспекти процедури аортокоронарного шунтування
- •15. Процедурні аспекти перкутанного коронарного втручання
- •16. Додаткові інвазивні діагностичні дослідження
- •17. Черезшкірне коронарне втручання при стабільній ішемічній хворобі серця
- •17.1 Антитромбоцитарна терапія при чкв у хворих зі стабільною іхс
- •17.2 Антикоагулянтна терапія
- •17.3 Тривалість подвійної антитромбоцитарної терапії після чкв
- •17.4 Порушення функції нирок
- •17.5 Хірургічне втручання у пацієнтів, які проходять антитромбоцитарну терапію
- •18. Рефрактерна стенокардія
- •19. Первинна медична допомога
- •20. Список літератури
13.3 Реваскуляризація у хворих з хронічним захворюванням нирок
Доказова база для реваскуляризації. Реваскуляризація міокарда дуже рідко використовується у хворих з хронічним захворюванням нирок (ХЗН). 369–371 У всіх категоріях функції нирок (визначених в веб-додотках), експериментальні дослідження свідчать, що пацієнти з ХЗН та багатосудинним ураженням, які проходять реваскуляризацію, мають кращі показники виживаності, аніж ті, що отримують медикаментозне лікування. 372, 373 Зокрема, серед пацієнтів з ГКС, великі реєстри показують краще коротко- і довгострокове виживання після ранньої реваскуляризації, ніж після медикаментозної терапії на всіх етапах ХЗН. 371, 374 Коли є показання для ПКВ, перевагу слід надавати DES над BMS, через низький ризик реваскуляризації і відсутність проблем безпеки. 375, 376 Тим не менше, використання контрастних речовин при діагностичних та інтервенційних судинних процедурах є найбільш частою причиною гострого ураження нирок у госпіталізованих пацієнтів. Крім того, пацієнти з ХЗН часто мають супутні захворювання, які підвищують ризик перипроцедурних ішемічних патологій і кровотеч. Примітно, що існує мало доказів з РКД, оскільки більшість терапевтичних РКД по реваскуляризації виключають хворих з ХЗН. Сучасні стратегії лікування розраховуються на основі ретроспективних аналізів РКД і даних з великих реєстрів.
Пацієнти з помірною хронічною нирковою недостатністю Експериментальні дослідження вказують на підвищений ризик подій зі смертельними наслідками в периопераційний період і короткостроковій перспективі (~12 місяців), але після АКШ спостерігається нижчий рівень смертності в середньостроковій або довгостроковій перспективі порівняно з ПКВ. 377, 378 Абсолютний ризик при нирковій недостатності в термінальній стадії нижче, ніж ризик подій зі смертельними наслідками у цій популяції пацієнтів, і комбінований рівень смертності або ризик ниркової недостатності в термінальній стадії може залишатися нижчим після проведення АКШ при довгостроковому спостереженні. Ретроспективний аналіз пацієнтів із ХЗН (25% серед 1205 пацієнтів) в рандомізованому дослідженні ARTS (Arterial Revascularization Therapies Study), в якому порівнювалися АКШ з багатосудинним ПКВ з використанням непокритого стента, не виявив ніякої різниці в головному кінцевому показнику смертності, інфаркту міокарда чи інсульту (19% проти 17%; ВР 0,93; 95% ДІ 0,54–1,61; P=0,80), а також смертності після 3 років спостереження; Однак, після АКШ ризик повторної реваскуляризації був нижчим (25% проти 8%; ВР 0,28; 95% ДІ 0,14–0,54; P=0,01). 379 Існує ряд доказів, які вказують на те, що підхід без використання апарату штучного кровообігу у цих хворих може зменшити ризик периопераційної гострої ниркової недостатності та/або прогресування ниркової хвороби в термінальну стадію. 380 Були запропоновані засоби прогнозування, перспективні в якості засобу ідентифікації пацієнтів з ХЗН, які могли б отримати максимальну вигоду від конкретної стратегії реваскуляризації, проте такі засоби не були систематично контролированы. 381
Хворі з тяжким хронічним захворюванням нирок і нирковою недостатністю в термінальній стадії та пацієнти на гемодіалізі. У той час як не має даних РКД, результати великої групи з 21 981 хворих з нирковою недостатністю в термінальній стадії (дані з системи US Renal Data System) з поганою 5-річною виживаністю (22–25%) показують, що варто надавати перевагу АКШ на противагу ПКВ при багатосудинній коронарній реваскуляризації у підібраних хворих на гемодіалізі. 382 У порівнянні з ПКВ, АКШ було пов’язано зі значно меншим ризиком смерті і нижчим сумарним коефіцієнтом смертності або інфаркту міокарда. 382 При виборі найбільш відповідної стратегії реваскуляризації необхідно враховувати загальний стан і очікувану тривалість життя пацієнта; найменш інвазивний підхід є більш доцільним при лікуванні слабких хворих з ускладненнями.
Кандидати на пересадку нирок повинні бути обстежені на наявність ішемії міокарда, а в випадку з хворими зі значною ІХС не слід відхиляти можливість проведення реваскуляризації міокарда, яка може мати потенційну користь. Повідомлялося, що реципієнти ниркового трансплантата мають аналогічну довгострокову виживаність після АКШ і ПКВ. 383
