- •Державний експертний центр моз України є членом
- •1.Перелік скорочень
- •2. Передмова
- •3. Вступ
- •4. Визначення і патофізіологія
- •5. Епідеміологія
- •6. Перебіг та прогноз захворювання
- •7. Діагностика стабільної іхс
- •7.1 Клінічні симптоми
- •7.2 Неінвазивні кардіологічні дослідження
- •7.3 Алгоритм ведення хворого з підозрою на іхс (три «кроки»)
- •7.4 Стрес-тести для діагностики ішемії міокарда
- •7.5 Неінвазивні методи для оцінки коронарної анатомії
- •7.6 Інвазивна коронарографія (ікг)
- •8. Стратифікація ризику кардіоваскулярних подій
- •9. Діагностичні заходи у безсимптомних осіб з підозрою на іхс
- •10. Ведення хворих з підтвердженою іхс
- •11. Особливі діагностичні випадки: стенокардія з «нормальними» коронарними артеріями
- •11.1 Мікроваскулярна стенокардія
- •11.2 Вазоспастична стенокардія
- •12. Модифікація способу життя та фармакотерапія іхс
- •12.1 Модифікація способу життя і контроль факторів ризику
- •12.2 Навчання пацієнта зі стабільною іхс
- •12.3 Фармакотерапія пацієнтів з стабільною іхс
- •12.4 Лікування окремих форм стабільної іхс
- •13. Реваскуляризація міокарда
- •13.1 Реваскуляризація при стабільній ішемічній хворобі серця
- •13.2 Реваскулярізація у пацієнтів з цукровим діабетом
- •13.3 Реваскуляризація у хворих з хронічним захворюванням нирок
- •13.4 Профілактика контраст-індукованої нефропатії
- •13.5 Реваскуляризація у пацієнтів, яким необхідне втручання на клапанному апараті серця
- •13.6 Супутнє ураження сонної та периферичних артерій
- •13.7 Некардіологічне хірургічне втручання на судинах у пацієнтів з супутнім захворюванням коронарної артерії
- •13.8 Повторна реваскуляризація та «гібридні» процедури
- •13.9 Гострі ускладнення перкутанного коронарного втручання
- •14. Аспекти процедури аортокоронарного шунтування
- •15. Процедурні аспекти перкутанного коронарного втручання
- •16. Додаткові інвазивні діагностичні дослідження
- •17. Черезшкірне коронарне втручання при стабільній ішемічній хворобі серця
- •17.1 Антитромбоцитарна терапія при чкв у хворих зі стабільною іхс
- •17.2 Антикоагулянтна терапія
- •17.3 Тривалість подвійної антитромбоцитарної терапії після чкв
- •17.4 Порушення функції нирок
- •17.5 Хірургічне втручання у пацієнтів, які проходять антитромбоцитарну терапію
- •18. Рефрактерна стенокардія
- •19. Первинна медична допомога
- •20. Список літератури
10. Ведення хворих з підтвердженою іхс
Перебіг захворювання у пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС може бути стабільним чи ускладнюватись періодами нестабільності, розвитком ІМ чи серцевої недостатності. У певних випадках може з’явитись потреба у реваскуляризації міокарда. Рекомендації щодо ведення хворих у таких клінічних ситуаціях представлені у відповідних європейських документах.
Немає рандомізованих досліджень щодо оцінки впливу різних стратегій ведення хворих з ІХС на їх прогностичні показники. Зокрема, немає інформації, що використання будь-яких стрес-тестів допомагає покращити прогноз асимптомних пацієнтів. Повторна оцінка прогнозу у хворих низького ризику (рис. 3) може розглядатись після закінчення терміну валідності попередньої, оскільки подальший прогноз у таких випадках втрачає визначеність і стає потенційно гіршим (таблиця 23). Період у 3 роки у попередніх рекомендаціях визначався як середній період валідності для нормальних показників щодо перфузії міокарда за даними ОФЕКТ, у хворих без підтвердженого діагнозу ІХС цей період був дещо довшим, у середньому, 5,5 років. Для пацієнтів з ІХС валідний період був значно коротшим, і погіршувався у зв’язку з віком, у осіб жіночої статі та за наявності ЦД. У таких випадках вважається доцільним проведення повторного стрес-тестування за такою самою методикою як і попередній тест. Протокол ведення хворих зі стабільною ІХС представлений у таблиці 23.
Коментар робочої групи: контроль стану пацієнтів з встановленим діагнозом ІХС відбувається в рамках диспансерного нагляду, тому у подальшому використовується цей термін.
Таблиця 23. Повторні обстеження хворих зі стабільною ІХС
Рекомендації |
Клас рекомендацій |
Рівень доказовості |
Контроль клінічного стану пацієнтів має проводитись кожні 4-6 місяців протягом першого року після встановлення діагнозу стабільної ІХС. Відповідна терапія може призначатись без змін протягом тривалого періоду (до 2-х років) за умови її ефективності. Диспансерні огляди проводить сімейний лікар/дільничний терапевт, за необхідності до курації хворого долучається кардіолог. Протокол диспансерного візиту повинен включати детальний збір анамнезу та відповідні біохімічні дослідження. |
I |
C |
Усім пацієнтам показана щорічна реєстрація ЕКГ у стані спокою. Позапланова реєстрація ЕКГ показана: *при зміні тяжкості стенокардії *при появі симптоматики, яка могла бути викликана порушеннями серцевого ритму *при використанні медикаментів, які здатні впливати на електричну провідність серця |
I |
C |
Проби з ДФН або стрес-тести з візуалізацією міокарда рекомендовано проводити за наявності рецидивуючих чи при появі нових симптомів після виключення можливої нестабільності перебігу захворювання |
I |
C |
Переоцінка прогнозу з урахуванням результатів стрес-тестів доцільна у безсимптомних пацієнтів після закінчення «терміну придатності/валідності» попереднього тестування |
IIb |
C |
В програмі рутинної диспансеризації повторне проведення проб з ДФН доцільне не раніше, ніж після 2-х років спостереження (якщо немає змін у клінічному стані пацієнта) |
IIb |
C |
