МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА
ФАКУЛЬТЕТ ЖУРНАЛІСТИКИ, РЕКЛАМИ ТА ВИДАВНИЧОХ СПРАВИ
Реферат з курсу «Проблематика ЗМІ»
на тему:
«Розвиток приватних шкіл в контексті реформування шкільної освіти.»
Омаєвої В.С., студентки 1 курсу
денного навчання
спеціальності «Журналістика»
Викладач – Коваленко А.Ф.
Одеса-2015
План
1. Вступ.
2. Приватні школи.
2.1 Історія виникнення приватних шкіл;
2.2 Перший етап;
2.3 Другий етап;
2.4 Стан приватних шкіл на сьогодні.
3. Переваги та недоліки навчання в приватній школі.
4. Одеса посідає 3 місце в рейтингу елітних шкіл України.
5.Висновки.
Вступ
Стрімкий прогрес виробничих технологій, комп'ютеризація та інформатизація суспільства, зміни в економічній політиці держави, становлення ринкових відносин та конкурентності вимагають відновлення престижу освіти. Адже багато нинішніх випускників шкіл не визначаються належним рівнем національної свідомості, достатньою життєвою компетентністю, необхідною комп'ютерною грамотністю, умінням набувати нової інформації, знанням іноземних мов. Отже, пріоритетом нинішньої освіти повинен стати учень, а навчально-виховний процес повинен бути особистісно-зорієнтованим. На сучасному етапі розвитку державного управління освітою в Україні актуальність даної проблематики є очевидною. Це зумовлено потребою кардинального оновлення вітчизняної системи освіти на принципово нових методологічних засадах.
Україна встала на шлях реформ. Найближчим часом кардинальних змін мають зазнати сфери економіки, медицини, системи безпеки та оборони, адміністративний апарат країни та ін. Освітній простір не стане винятком. Дискусії з приводу наявних проблем та майбутнього вітчизняної освіти тривають давно, проте досі ніяких якісних перетворень галузь так і не зазнала. Та стан і тенденції розвитку світової освіти вимагають від нашої держави негайної та динамічної трансформації вітчизняних освітніх стандартів. Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Л. Гриневич неодноразово констатувала, що традиційна українська школа сьогодні, нажаль, не дає учням нових компетентностей, яких вимагає сучасність, тому перед освітянами стоїть серйозне завдання оновлення мети та завдань загальної середньої освіти в Україні.
2. Приватні школи
2.1 Приватні заклади освіти є ровесниками незалежної України. На початку 90-х років, коли стара система освіти опинилась у досить продуктивному стані «на межі хаосу», в нашій країні стало можливим народження приватних шкіл. Це було яскравим свідченням реалізації творчої і громадянської ініціативи небайдужих педагогів та прагнення надати шкільній освіті демократичних форм. У 1991 році з’явилися середні загальноосвітні навчальні заклади недержавної форми власності. Першими з них у Києві та Україні стали ліцей «Гранд» (початкова назва — «Феномен») і гімназія «Гармонія».
2.2 На першому етапі держава активно підтримувала розвиток приватної школи, оскільки загальна середня освіта є обов’язковою і держава гарантує її виконання. До 1997 р, (а в м. Києві до 2000 р.) була фінансова підтримка з боку столичної влади та міського управління освіти для учнів приватних шкіл. Завдяки тій підтримці з боку держави мережа приватних шкіл постійно розширювалася, навіть у провінційному Кіровограді у 90-х роках їх діяло аж 6. Однак, у 2000 році державний компонент перестав фінансуватися з боку держави. Нині приватні навчальні заклади не фінансуються з міського й державного бюджетів. З метою економії коштів у період економічної кризи його припинили.
Однак подібна економія, в свою чергу, призвела до значного зростання плати за навчання у приватних освітніх закладах. Справа розвитку навчальних закладів приватної форми власності стала справою самих колективів і батьків.
2.3 Тому другий етап з 2000 року позначився скороченням кількості приватних шкіл по всій Україні.
2.4 На сьогодні в більшості обласних центрів України не залишилося жодної приватної школи, не говорячи про районні центри чи невеликі містечка. З понад 20 тисяч шкіл по Україні, приватних трохи більше сотні, Для порівняння, у Нідерландах приватних шкіл – понад 70% від кількості загальноосвітніх закладів, у Польщі – 20%, у Росії - понад 10%, в Україні – лише 0,01%. Їх стало у сто разів менше за останнє десятиліття.
Приватних шкіл залишилося так мало саме через відсутність фінансово-господарської підтримки. Вони масово закриваються, бо не витримують податкового тягаря та високих комунальних тарифі (приватні школи прирівняли до бізнес-структур, відтак вони мають найвищі ціни за комунальні послуги).
Природа їх діяльності подвійна. З одного боку – це самостійних суб’єкт господарювання, школа сама має забезпечувати обладнання, робити ремонти, закупати підручники. А з іншого боку, діяльність приватної школи регламентована державою, школа не має права навчати за іншими підручниками, виконувати іншу навчальну програму, застосовувати іншу форму контролю за навчанням. Тобто, на 90% діяльність приватної школи і комунальної співпадає, не співпадає тільки відповідальність держави перед учнями, які навчаються в приватній і державній школі.
І зараз саме приватні школи йдуть в авангарді прогресу, адже саме за їхньої ініціативи виносяться на широке обговорення та проходять експериментальну апробацію питання трансформації освітнього середовища сучасної школи з урахуванням світових тенденцій і української практики, шукаються шляхи вдосконалення нормативно-правової бази системи освіти в Україні з урахуванням європейського досвіду.
Ці школи є альтернативою масовій школі для дітей з особливими фізичними та інтелектуальними потребами, для сімей з своїми власними духовними чи національними орієнтирами.