- •Педагогіка як наука. Її об’єкт і предмет. Категоріальний апарат.
- •Виникнення і розвиток педагогіки.
- •Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •Сутність і специфіка педагогічної діяльності. Педагогічні вміння. Функції учителя.
- •Методи науково-педагогічних досліджень та їх використання у роботі вчителя.
- •Проблеми адаптації.
- •Хх ст.: становлення національної системи освіти.
- •Педагогічна спадщина г. Ващенка, а. Макаренка, і. Огієнка, к. Ушинського, с. Русової, в. Сухомлинського.
- •Система освіти в Україні. Її структура. Законодавство України про освіту. Стратегія розвитку освіти в Україні.
- •Основні тенденції розвитку сучасної світової освіти.
- •Поняття про особистість. Основні фактори розвитку особистості.
- •Підходи до трактування проблеми розвитку особистості.
- •Вікова періодизація. Підлітковий, юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
- •Юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
- •Індивідуальні особливості учнів.
- •Дидактика як галузь педагогіки. Її предмет і завдання. Основні категорії дидактики.
- •Система дидактичних принципів. Принцип наочності навчання.
- •Дидактичні принципи науковості та систематичності й послідовності навчання.
- •Дидактичні принципи свідомості й активності учнів; міцності знань, умінь і навичок; зв’язку теорії з практикою.
- •Основні дидактичні системи: їх переваги і недоліки.
- •Диференціація, індивідуалізація, інтеграція, проблемно-розвиваюче навчання як актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •Структура процесу навчання.
- •Поняття про зміст освіти. Критерії відбору змісту освіти. Основні джерела змісту освіти (навчальний план, навчальна програма, підручник).
- •Методи навчання як способи взаємодії вчителя і учнів в процесі навчання. Варіативність їх застосування. Засоби навчання.
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •Вибір методів навчання.
- •Форми організації навчання, їх становлення.
- •Поняття про класно-урочну систему навчання: її переваги і недоліки.
- •Підготовка вчителя до проведення навчального заняття.
- •Вимоги до організації навчального заняття.
- •Контроль та оцінювання успішності школярів.
- •Методи формування позитивного досвіду поведінки, особливості їх застосування.
- •Стилі педагогічного спілкування.
- •Малоефективні моделі педагогічного спілкування.
- •Учнівський колектив, його ознаки, головні етапи розвитку.
- •Особистість і колектив, їхні взаємини. Вплив групи (колективу) на особистість.
Методи навчання як способи взаємодії вчителя і учнів в процесі навчання. Варіативність їх застосування. Засоби навчання.
Метод – спосіб діяльності, спрямований на досягнення поставленої мети. Методи навчання – спосіб роботи вчителя та учнів, під час якого останній засвоює і розвиває ЗУН. Функції: виховна, навчальна, розвивальна, організаційна. Методи класифікують на загальні і спеціальні. Поділяють на методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, стимулювання і мотивації, контролю і самоконтролю. За подачею матеріалу: готових знань (учні пасивно сприймають інформацію), дослідницький (активна робота учнів при засвоєнні знань). Залежно від джерел інформації: словесні (бесіда, пояснення), наочні (використання засобів наочності + матеріал), практичні (вправа). Засоби навчання – об`єкти та явища навколишньої діяльності, які допомагають у ефективному засвоєнні знань технічні засоби, підручники, посібники, репродукції, макети, муляжі, графічні засоби
За характером пізнавальної діяльності учнів: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний (вчитель ставить завдання, а учні його виконують) , частково-пошуковий (викладач формулює проблему, учні під керівництвом вчителем розв`язують її) , дослідницький (самостійне вирішення проблеми).
Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
а) словесні методи (інформація подається через слово, сприймання здійснюється через слухання). Евристичний (запитальний) вид – бесіда, реалізується за допомогою запитань-відповідей. Вищий рівень бесіди – дискусія. Акроматичні (викладальні) види: 1) пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, слів, термінів. Може здійснюватися дедуктивним або індуктивним способами; 2) розповідь – образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища та події, характеризується відсутністю взаємних питань, доступною формою викладу; 3) лекція - інформативно-доказовий виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу; 4) інструктаж – вказівки щодо виконання дій; 5) робота з підручником (самостійне опрацювання учнями тексту)
б) наочні методи: ілюстрування (малюнки, картини, карти), демонстрування (прилади, досліди).
в) практичні методи (використовують для поглиблення ЗУН): 1) вправа - цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій та операцій (розумових, практичних) для формування навичок і вмінь (тренувальні, творчі, письмові, усні); 2) лабораторні роботи = практичні; 3) графічні роботи - відображення знань учнів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах; 4) дослідні роботи, метод проектів.
Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
а) метод формування пізнавальних інтересів учнів: створення ситуації новизни навчального матеріалу (окреслення нових знань у процесі викладання, створення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці); опора на життєвий досвід; емоційно-моральне стимулювання (включення у зміст навчання моральні ситуації); зацікавлення; заохочення (емоційна підтримка, створення атмосфери відкритості); пізнавальні, інтерактивні ігри.
б) метод стимулювання обов`язку і відповідальності в навчанні: передбачають показ учням суспільної та особистої значущості учіння; привчання їх до виконання вимог; заохочення до сумлінного виконання обов’язків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби — вказівки на недоліки та зауваження.
Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.
а) метод усного опитування (один із найефективніших) Полягає він у з’ясуванні рівня знань учня завдяки прямому контакту з ним під час перевірочної бесіди. Може бути індивідуальне і фронтальне (усього класу), групове.
б) письмовий контроль
в) графічна контрольна перевірка (робота з контурними картами, циркулем тощо)
г) практична контрольна перевірка (складання схем)
д) тестові методи
е) програмований контроль, іспити
Інтерактивні методи навчання.
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу. Групові інтерактивні методи: робота в парах, в трійках, змінюваних трійках, двох парах, в малих групах. Фронтальні методи: велике коло, мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, аналіз проблеми, Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально – 1-2 методи за урок.
