21. Диференціація, індивідуалізація, інтеграція, проблемно-розвиваюче навчання як актуальні проблеми сучасної дидактики.

Завдання сучасної дидактики полягає в забезпеченні ефективного навчання, духовного збагачення дитини, розвитку її активності, таланту, творчого потенціалу, здібностей до самостійного надбання нових знань, а також у створенні умов для самореалізації.

а) диференціація навчання – це створення таких умов, за яких кожен учень міг би повноцінно оволодівати змістом навчального матеріалу, гармонійно розвивався відповідно до своїх індивідуальних можливостей, схильностей, інтересів, формувався б як індивід з його специфічними особливостями.

б) індивідуалізація навчання - це система засобів, яка сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних Смислів навчання. Індивідуалізація сприяє розвитку самосвідомості, самостійності й відповідальності.

в) інтеграція - взаємопроникнення двох або більше предметів. Це не просто поєднання частин, а об’єднання їх у єдине ціле на основі спільного підходу. Суть інтегрованого навчання полягає в тому, що це така будова навчального курсу, в якому окремі розділи тісно поєднані; можливість такого поєднання використовують максимально.

г) проблемно-розвиваюче навчання (створення проблемних ситуацій як умови пізнавальної діяльності учнів)

22. Структура процесу навчання.

Функції навчального процесу: освітня (засвоєння знань, вироблення умінь і навичок), виховна (формування світогляду, моральних якостей), розвивальна (формування творчої о-ті). Компоненти: мета, завдання, зміст освіти, методи, засоби, форми навчання.

Структура процесу: 1) цільовий компонент (усвідомлення педагогом і прийняття учнями мети: виховна, розвивальна, виховна); 2) стимулюючо-мотиваційний (мотивація, інтерес); 3) змістовий (визначається навчальним планом, державними програмами і підручниками); 4) операційно-дійовий (методичний): охоплює всі методи та прийоми, якими оперує вчитель у процесі своєї діяльності; 5) контрольно-регулюючий (контроль за розв`язанням завдань); 6) оцінно-результативний.

Інтелектуальні операції: 1) сприймання нового матеріалу; 2) осмислення інформації, формування наукових понять; 3) закріплення ЗУН; 4) практичне застосування.

23. Поняття про зміст освіти. Критерії відбору змісту освіти. Основні джерела змісту освіти (навчальний план, навчальна програма, підручник).

Зміст освіти на кожному етапі суспільного життя залежить від рівня розвитку науки та економіки, специфіки системи народної освіти. Зміст освіти — система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості. Вимоги щодо змісту освіти: мета і завдання виховання, гуманістична спрямованість, науковість, єдність змістової і процесуальної сторін, доступність. Основні джерела: навчальний план – документ, що визначає вибір навчальних предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну к-ть годин, відведених на кожний предмет тощо. Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання. У навчальних програмах не має бути важкого і другорядного матеріалу. Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики. Підручник повинен забезпечувати науковість змісту навчального матеріалу, якість, точність, простоту і доступність викладу, чіткість у формулюванні визначень правил, законів, ідей.