18. Дидактичні принципи науковості та систематичності й послідовності навчання.

Принцип науковості є важливим принципом навчання в сучасній школі. Знання мають відповідати об`єктивній дійсності. Принцип вимагає, щоб зміст освіти знайомив учнів з об'єктивними науковими фактами, поняттями, законами, теоріями всіх основних розділів відповідної навчальному предмету галузі науки. науковість навчання, дієвість набутих знань залежить від відповідності навчальних планів і програм рівню соціального і науково-технічного прогресу, підкріплення набутих знань практикою, міжпредметних зв'язків. Факти мають бути спрощеними і доступними для учня; потрібно використовувати лише нову термінологію, бути обізнаним із найновішими досягненнями в області вашого предмету. Принцип систематичності і послідовності: знання, уміння і навички формувались системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше і створювали фундамент для засвоєння наступних знань. Обов`язково потрібно проводити наприкінці розділу систематизацію та узагальнення.

19. Дидактичні принципи свідомості й активності учнів; міцності знань, умінь і навичок; зв’язку теорії з практикою.

Принцип свідомості та активності: в основі даного принципу лежить цільова установка школи - необхідність підготовки свідомих і активних громадян держави. Учні мають бути активними у вирішенні певних задач, вони мають свідомо здійснювати свої дії та завдання. Найголовніше, що вчитель має зробити – це навчити дитину вчитися.

Принцип міцності ЗУН: знання, уміння, навички, світоглядні та інші ідеї мають бути осмислені, добре засвоєні й тривалий час трималися в пам'яті. Принцип рішуче відкидає схоластичне зазубрювання і механічне заучування матеріалу. Реалізація принципу вимагає повного циклу навчально-пізнавальних дій учнів: первинного сприймання і осмислення навчального матеріалу, його наступного глибшого осмислення, запам'ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, а також їх повторення і систематизації.

Принцип зв`язку теорії з практикою: вимагає розуміння учнями значення теорії в житті, умілого застосування теоретичних знань для виконання практичних завдань. Виконуючи практичні завдання перед вивченням теоретичного матеріалу, учні переконуються в необхідності оволодіння певними знаннями, без яких неможливо вирішити поставлені завдання. Виконання практичних завдань в процесі вивчення теоретичних питань сприяє поглибленню знань, осмисленню суті явищ, які вивчаються. Виконання практичних завдань на основі засвоєння теоретичного матеріалу переконує учнів у достовірності засвоєного, формує переконання, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці.

20. Основні дидактичні системи: їх переваги і недоліки.

Виділяють такі дидактичні системи:

а) традиційна (Коменський, Гербарт) – головна роль належить вчителеві. В основу цієї концепції покладено пояснювально-ілюстративний вид навчання, який ґрунтується на ідеях Йоганна Фрідріха Гербарта і характеризується такими поняттями, як управління, регламентація, правила, розпорядження, керівна роль педагога. Метою навчання є формування інтелектуальних умінь, уявлень, понять, теоретичних знань. Недоліки: відірваність від інтересів учня, не сприяє активізації розумових дій учня, пригнічує його самостійність, учням відводилася пасивна роль.

б) педоцентрична (Дьюї, Лай) – головна роль належить учневі. Дж. Дьюї запропонував організовувати процес навчання, враховуючи інтереси, потреби та здібності учнів. Метою навчання мав стати розвиток загальних і розумових здібностей учнів, набуття ними різноманітних навичок і вмінь. «Учіння за книжкою» поступилось місцем «активному учінню», в основі якого лежить власна пізнавальна активність учня. Вчитель є помічником, який не нав’язує учневі ні змісту навчального матеріалу, ні методу його вивчення, а лише допомагає долати труднощі, коли учні самі звертаються до нього. Такий підхід активізує пізнавальну діяльність і сприяє розвитку мислення, вмінню розв’язувати проблеми і дає змогу всебічно розвивати учнів. Однак абсолютизація такої системи, її поширення на всі предмети та рівні викликає сумніви, заперечення. Переоцінка спонтанної діяльності учнів, направленість учіння винятково на їхні інтереси призводить до несистематичності, випадкового добору навчального матеріалу. Таке навчання не є економічним, бо передбачає великі витрати часу. Педагог стає консультантом і не може управляти процесом учіння.

в) сучасна – поєднання викладання і навчання. Процес навчання повинен адекватно відповідати меті й змісту освіти і тому трактується як двобічний і керований учителем. Учитель керує навчально-пізнавальною діяльністю учнів, організує й забезпечує її реалізацію, стимулюючи самостійну роботу учнів.