14. Юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.

Юнацький вік (15-18р) характеризується безпосередньою підготовкою особистості до життя дорослої людини, вибору професії. Юність - завершальний етап фізичного розвитку індивіда, відбувається більш спокійний біологічний розвиток організму. В юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються

психічні властивості особистості. Розвивається мислення, мовлення, формуються основні риси характеру. Учень починає оцінювати вчителя чи батьків, залежить це від того, наскільки вони вважають дитину самостійною і достатньо дорослою. У цей період може бути юнацька криза, пов`язана із невизначеністю майбутньої професії, проблеми адаптації у ВНЗ. Учні вислуховують поради і настанови від педагогів, які користуються в них довірою і авторитетом, інколи можуть бути конфлікти із батьками, зневажливе ставлення до їх порад.

15. Індивідуальні особливості учнів.

Ці особливості відрізняють учнів одне від одного. Формуються протягом життя людини, в процесі її виховання та діяльності. До них належать: темперамент (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік), здібності – психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності. Поділяються на загальні (розумові, пам`ять, увага) і спеціальні (муз. слух, творча уява). До внутрішній факторів належить співвідношення двох сигнальних систем. Характер – сукупність стійких психічних властивостей людини, що виявляються у поведінці та діяльності. Є стрижнем і показником індивідуальності особистості. Урахування індивідуальних особливостей учнів дозволяє продумати прийоми, форми і методи педагогічного впливу на особистість. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних можливостей, активності, схильностей і обдаровань кожного учня.

16. Дидактика як галузь педагогіки. Її предмет і завдання. Основні категорії дидактики.

Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти та навчання (Ратке). Походить з грец. навчаючий. Сучасна дидактика досліджує загальні закономірності викладання різних навчальних дисциплін. Особливості викладання окремих з них є предметом методики. Об`єкт вивчення дидактики – навчальний процес. Предмет вивчення: мета і зміст навчального процесу, обґрунтування принципів, правил навчально-виховного процесу. Завдання: використання ЗУН, основні питання (чого навчати? – зміст освіти; як навчати? – принципи і методи; як вчитися? – методи і прийоми самостійної діяльності. Дидактика описує і пояснює навчальний процес, розробляє нові формі навчання. Категорійний апарат дидактики: 1) навчання – процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює ЗУН, формує світогляд, творчі можливості. Складається з викладання і учіння; 2) освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування їх на основі світогляду, розвитку пізнавальних сил. Результат процесу – досягнення певного рівня освіченості. Освіта є основою розвитку особистості, суспільства, нації та держави; 3) знання, навички; 4) методи навчання.

17. Система дидактичних принципів. Принцип наочності навчання.

Дидактичні принципи – основоположні ідеї, що пронизують усі рівні і компоненти освіти та засвідчують їх системну цілісність. Дидактичні принципи: спрямованості навчання на реалізацію мети освіти, науковості, зв`язку теорії з практикою, зв`язку навчання з життям, свідомості та активності учнів, доступності, наочності, систематичності та послідовності, міцності. Принцип наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня. Принцип використовується з стародавніх часів. У сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприймання. Вона включає також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому до наочних засобів належать і лабораторне обладнання, і статичні та динамічні навчальні посібники. Наочні засоби поділяються на натуральні, зображальні, схематичні; аудіовізуальні (звуконаглядні) і словесно-образні (художні образи).