- •Педагогіка як наука. Її об’єкт і предмет. Категоріальний апарат.
- •Виникнення і розвиток педагогіки.
- •Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •Сутність і специфіка педагогічної діяльності. Педагогічні вміння. Функції учителя.
- •Методи науково-педагогічних досліджень та їх використання у роботі вчителя.
- •Проблеми адаптації.
- •Хх ст.: становлення національної системи освіти.
- •Педагогічна спадщина г. Ващенка, а. Макаренка, і. Огієнка, к. Ушинського, с. Русової, в. Сухомлинського.
- •Система освіти в Україні. Її структура. Законодавство України про освіту. Стратегія розвитку освіти в Україні.
- •Основні тенденції розвитку сучасної світової освіти.
- •Поняття про особистість. Основні фактори розвитку особистості.
- •Підходи до трактування проблеми розвитку особистості.
- •Вікова періодизація. Підлітковий, юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
- •Юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
- •Індивідуальні особливості учнів.
- •Дидактика як галузь педагогіки. Її предмет і завдання. Основні категорії дидактики.
- •Система дидактичних принципів. Принцип наочності навчання.
- •Дидактичні принципи науковості та систематичності й послідовності навчання.
- •Дидактичні принципи свідомості й активності учнів; міцності знань, умінь і навичок; зв’язку теорії з практикою.
- •Основні дидактичні системи: їх переваги і недоліки.
- •Диференціація, індивідуалізація, інтеграція, проблемно-розвиваюче навчання як актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •Структура процесу навчання.
- •Поняття про зміст освіти. Критерії відбору змісту освіти. Основні джерела змісту освіти (навчальний план, навчальна програма, підручник).
- •Методи навчання як способи взаємодії вчителя і учнів в процесі навчання. Варіативність їх застосування. Засоби навчання.
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •Вибір методів навчання.
- •Форми організації навчання, їх становлення.
- •Поняття про класно-урочну систему навчання: її переваги і недоліки.
- •Підготовка вчителя до проведення навчального заняття.
- •Вимоги до організації навчального заняття.
- •Контроль та оцінювання успішності школярів.
- •Методи формування позитивного досвіду поведінки, особливості їх застосування.
- •Стилі педагогічного спілкування.
- •Малоефективні моделі педагогічного спілкування.
- •Учнівський колектив, його ознаки, головні етапи розвитку.
- •Особистість і колектив, їхні взаємини. Вплив групи (колективу) на особистість.
Юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
Юнацький вік (15-18р) характеризується безпосередньою підготовкою особистості до життя дорослої людини, вибору професії. Юність - завершальний етап фізичного розвитку індивіда, відбувається більш спокійний біологічний розвиток організму. В юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються
психічні властивості особистості. Розвивається мислення, мовлення, формуються основні риси характеру. Учень починає оцінювати вчителя чи батьків, залежить це від того, наскільки вони вважають дитину самостійною і достатньо дорослою. У цей період може бути юнацька криза, пов`язана із невизначеністю майбутньої професії, проблеми адаптації у ВНЗ. Учні вислуховують поради і настанови від педагогів, які користуються в них довірою і авторитетом, інколи можуть бути конфлікти із батьками, зневажливе ставлення до їх порад.
Індивідуальні особливості учнів.
Ці особливості відрізняють учнів одне від одного. Формуються протягом життя людини, в процесі її виховання та діяльності. До них належать: темперамент (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік), здібності – психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності. Поділяються на загальні (розумові, пам`ять, увага) і спеціальні (муз. слух, творча уява). До внутрішній факторів належить співвідношення двох сигнальних систем. Характер – сукупність стійких психічних властивостей людини, що виявляються у поведінці та діяльності. Є стрижнем і показником індивідуальності особистості. Урахування індивідуальних особливостей учнів дозволяє продумати прийоми, форми і методи педагогічного впливу на особистість. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних можливостей, активності, схильностей і обдаровань кожного учня.
Дидактика як галузь педагогіки. Її предмет і завдання. Основні категорії дидактики.
Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти та навчання (Ратке). Походить з грец. навчаючий. Сучасна дидактика досліджує загальні закономірності викладання різних навчальних дисциплін. Особливості викладання окремих з них є предметом методики. Об`єкт вивчення дидактики – навчальний процес. Предмет вивчення: мета і зміст навчального процесу, обґрунтування принципів, правил навчально-виховного процесу. Завдання: використання ЗУН, основні питання (чого навчати? – зміст освіти; як навчати? – принципи і методи; як вчитися? – методи і прийоми самостійної діяльності. Дидактика описує і пояснює навчальний процес, розробляє нові формі навчання. Категорійний апарат дидактики: 1) навчання – процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює ЗУН, формує світогляд, творчі можливості. Складається з викладання і учіння; 2) освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування їх на основі світогляду, розвитку пізнавальних сил. Результат процесу – досягнення певного рівня освіченості. Освіта є основою розвитку особистості, суспільства, нації та держави; 3) знання, навички; 4) методи навчання.
Система дидактичних принципів. Принцип наочності навчання.
Дидактичні принципи – основоположні ідеї, що пронизують усі рівні і компоненти освіти та засвідчують їх системну цілісність. Дидактичні принципи: спрямованості навчання на реалізацію мети освіти, науковості, зв`язку теорії з практикою, зв`язку навчання з життям, свідомості та активності учнів, доступності, наочності, систематичності та послідовності, міцності. Принцип наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття учня. Принцип використовується з стародавніх часів. У сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприймання. Вона включає також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому до наочних засобів належать і лабораторне обладнання, і статичні та динамічні навчальні посібники. Наочні засоби поділяються на натуральні, зображальні, схематичні; аудіовізуальні (звуконаглядні) і словесно-образні (художні образи).
