8. Педагогічна спадщина г. Ващенка, а. Макаренка, і. Огієнка, к. Ушинського, с. Русової, в. Сухомлинського.

І. Огієнко – мовознавець, історик, педагог. Йому належать праці з української мови («Рідне слово», «Український правопис», «Молитовник укр. мовою»). Він вважав, що навчання має обов`язково проводитися укр. мовою, говорив про доступність освіти для всіх верств населення.

Г. Ващенко – педагог, психолог. Його праці – «Загальні методи навчання», «Виховний ідеал», «Виховання волі і характеру». Вважав, що виховання має бути поєднано з вірою і духовністю народу, великого значення надавав родинному вихованню.

А. Макаренко – «Книга для батьків», «Методи виховання». Новатор інтенсивної педагогіки, теоретик колективного виховання. Найліпший шлях до виховання він вбачав у створенні таких умов, коли вихованці є водночас і вихователями. Великого значення надавав проблемам пед. майстерності вчителя, сім`ї та школи, розумовому, фізичному, естетичному вихованню у школах.

В. Сухомлинський – «Сто порад учителеві», «Серце віддаю дітям», «Батьківська педагогіка». У центр виховного процесу ставив особистість, Основою його концепції є повага і довіра до дитини, визнання її унікальності та права на власний вибір. На його думку, головна мета виховання – всебічний розвиток о-ті.

К. Ушинський – автор праць з теорії та історії педагогіки («Три елементи школи», «Про користь пед. літ-ри»), вчений не протиставляв педагогіку науці. Основою його пед. системи є народність, головною ознакою якої є рідна мова. Головне місце віддавав моральному вихованню. Також здійснив вклад у дидактику, обґрунтовуючи принципи навчання.

С.Русова – «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дидактика», концепція національної освіти, виховання моральності у дітей дошкільного віку.

9. Система освіти в Україні. Її структура. Законодавство України про освіту. Стратегія розвитку освіти в Україні.

Відповідно до закону про освіту (1991) система освіти в сучасній Україні складається з таких ланок: дошкільна (ясла, садки, інтернати; мета – забезпечення фіз., морального здоров`я, опанування навичок, які стануть в нагоді при подальшому навчанні), загальна середня (початкова, загальна середня, старша; спрямована на всебічний розвиток о-ті, навчання і виховання), позашкільна (є відкритою, гнучкою структурою, спрямованою на розвиток здібностей та обдарувань дітей), професійно-технічна, вища, післядипломна, аспірантура, докторантура, самоосвіта. Центральною ланкою системи освіти в Україні є загальна середня освіта, до складу якої входять: середні загальноосвітні школи, школи з поглибленим вивченням окремих предметів, гімназії, ліцеї. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної самосвідомості, взаємоповаги між націями і народностями. Метою національної стратегії до 2021р. є підвищення доступної, якісної освіти для громадян відповідно до вимог інноваційного розвитку, оновлення бази освіти, забезпечення нац. моніторингу системи освіти, створення сучасної матеріально-технічної бази, забезпечення прав національних меншин на рідну мову в закладах, створення конкурентоспроможності української освіти на світовому рівні.

10. Основні тенденції розвитку сучасної світової освіти.

Світ сьогодні об'єднаний турботою про виховання громадянина всієї планети. Інтенсивно розвивається міжнародний освітній простір, тому світове співтовариство прагне до створення глобальної стратегії освіти людини незалежно від місця її проживання й освітнього рівня. Усі країни об'єднує розуміння, що сучасна освіта має стати міжнародною. Тенденції світового освітнього простору: орієнтація більшості країн на загальнодоступну високоякісну освіту, ніж на елітну, поглиблення міждержавної співпраці у галузі освіти, надання автономності і самостійності навчальним закладам, підвищений інтерес до обдарованої молоді, пошук ресурсів освіти для відхилених в розвитку дітей, гуманізація і гуманітаризація освіти, перехід до активних форм і методів навчання.