4. Сутність і специфіка педагогічної діяльності. Педагогічні вміння. Функції учителя.

Вчитель визначає мету і завдання процесу в конкретних умовах, програмує розвиток о-ті учня, обґрунтовує систему пед. засобів, форм, методів. Пед. діяльність – особливий вид соц. д-ті, що передбачає передавання від старших поколінь до молодших накопиченого досвіду, створення умов для оптимального розвитку. Інструмент впливу вчителя – особистість, знання, уміння, воля, почуття. Функції вчителя: 1) виховна (цілеспрямований вплив на о-ть з метою створення умов для всебічного розвитку); 2) навчальна (організація учнів з метою оволодіння ЗУН); 3) організаторська (організація дитячих колективів); 4) оберігаюча; 5) інформуюча. Вчитель – посередник між суспільством і людиною, наймасовіша професія, спрямований у майбутнє, виконує роль у вихованні та формуванні людини. Суть пед. майстерності виявляється в о-ті вчителя, здатності виявляти творчі навички. Майстерність – найвища форма активності, розкривається у доцільному використанні методів і засобів. Педагогічні вміння включають: конструктивні (планування навчально-виховної роботи, вибір форм і видів діяльності), комунікативні, організаційні, дидактичні, перцептивні (здатність проникати у вн. світ школярів).

5. Методи науково-педагогічних досліджень та їх використання у роботі вчителя.

Метод науково-педагогічних досліджень – спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об`єктивної закономірності виховання і навчання. До методів належать: 1) педагогічне спостереження (має цілеспрямований характер, чіткий, своєчасний), поділяється на пряме (керівник безпосередньо бере участь) і опосередковане + самоспостереження; 2) бесіда, інтерв`ю (є видом бесіди), продумуються запитання, план розмови, її мета; 3) психолого-педагогічний експеримент (спостереження за змінами психологічних характеристик дитини в процесі пед. впливу на нього), може бути лабораторний і природний; 4) вивчення продуктів діяльності (збір, систематизація, аналіз продуктів людської діяльності) включає в себе аналіз документів, розмов, продуктів творчості. Загальнонаукові методи: анкетування, узагальнених незалежних характеристик, тестування.

6. Проблеми адаптації.

Адаптація - універсальна форма взаємодії людини з оточуючим середовищем. Це складне соціально зумовлене явище, що охоплює три рівні адаптивної поведінки людини: біологічний, психологічний і соціальний з провідною роллю останнього. Процес адаптації першокласників протікає на всіх її рівнях:

- біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя);

- психологічному (входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності );

- соціальному (входження до учнівського колективу). Проблеми соціалізації: зміна режиму життєдіяльності, специфіка відносин із вчителем, нові вимоги, байдужість до навчального процесу після першої поразки.

7. Хх ст.: становлення національної системи освіти.

Початок XX ст. ознаменувався бурхливим розвитком науки, техніки, змінами у суспільних відносинах, а отже, змінами пріоритетів у навчально-виховній справі. Після революції 1917р. виникла УНР на чолі із Центральною Радою, яка здійснила низку заходів щодо розбудови нової школи. Концепція національної освіти: громадсько-державний характер, рівноправність усіх громадян на здобуття освіти, навчання рідною мовою, фінансування освіти. Скоропадський: українізація шкіл, відкривалась велика кількість навчальних закладів різного типу, вводилися укр. мова і літ-ра, історія України. Основним завданням системи освіти стає ліквідація неписьменності та малописьменності. У 1949 р. здійснено перехід до загальної обов’язкової семирічної освіти, з 1959 р.- до обов’язкової восьмирічної освіти, з 1964 р. середня школа стала десятирічною, а з 1972 р. здійснюється перехід до обов’язкової середньої освіти. За радянського періоду відбувалася тотальна комуністична ідеологія в школах. Проголошення незалежності України активізувало розвиток пед. освіти: виникають гімназії, ліцеї, колегіуми. Починається створення приватних та альтернативних шкіл. Зміст навчання урізноманітнюється, вводяться базовий і шкільний компоненти освіти, проголошується принцип всебічного розвитку дитини, демократизація навчання.