- •Педагогіка як наука. Її об’єкт і предмет. Категоріальний апарат.
- •Виникнення і розвиток педагогіки.
- •Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •Сутність і специфіка педагогічної діяльності. Педагогічні вміння. Функції учителя.
- •Методи науково-педагогічних досліджень та їх використання у роботі вчителя.
- •Проблеми адаптації.
- •Хх ст.: становлення національної системи освіти.
- •Педагогічна спадщина г. Ващенка, а. Макаренка, і. Огієнка, к. Ушинського, с. Русової, в. Сухомлинського.
- •Система освіти в Україні. Її структура. Законодавство України про освіту. Стратегія розвитку освіти в Україні.
- •Основні тенденції розвитку сучасної світової освіти.
- •Поняття про особистість. Основні фактори розвитку особистості.
- •Підходи до трактування проблеми розвитку особистості.
- •Вікова періодизація. Підлітковий, юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
- •Юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
- •Індивідуальні особливості учнів.
- •Дидактика як галузь педагогіки. Її предмет і завдання. Основні категорії дидактики.
- •Система дидактичних принципів. Принцип наочності навчання.
- •Дидактичні принципи науковості та систематичності й послідовності навчання.
- •Дидактичні принципи свідомості й активності учнів; міцності знань, умінь і навичок; зв’язку теорії з практикою.
- •Основні дидактичні системи: їх переваги і недоліки.
- •Диференціація, індивідуалізація, інтеграція, проблемно-розвиваюче навчання як актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •Структура процесу навчання.
- •Поняття про зміст освіти. Критерії відбору змісту освіти. Основні джерела змісту освіти (навчальний план, навчальна програма, підручник).
- •Методи навчання як способи взаємодії вчителя і учнів в процесі навчання. Варіативність їх застосування. Засоби навчання.
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •Вибір методів навчання.
- •Форми організації навчання, їх становлення.
- •Поняття про класно-урочну систему навчання: її переваги і недоліки.
- •Підготовка вчителя до проведення навчального заняття.
- •Вимоги до організації навчального заняття.
- •Контроль та оцінювання успішності школярів.
- •Методи формування позитивного досвіду поведінки, особливості їх застосування.
- •Стилі педагогічного спілкування.
- •Малоефективні моделі педагогічного спілкування.
- •Учнівський колектив, його ознаки, головні етапи розвитку.
- •Особистість і колектив, їхні взаємини. Вплив групи (колективу) на особистість.
Методи формування позитивного досвіду поведінки, особливості їх застосування.
а) педагогічна вимога (сприяє виробленню позитивних навичок і звичок поведінки, має бути доцільною, зрозумілою, вимоги мають зростати із дорослішанням учнів, стосуватися усіх сфер життєдіяльності). Розрізняють прямі вимоги (наказ, розпорядження) і опосередковані (прохання, натяк, схвалення).
б) вправляння і привчання. Вправляння - виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок та позитивних форм поведінки.
в) створення виховуючих ситуацій (спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки чи подолання недоліків). Поділяють на творчі (вияв доброти, залучення учнів до цікавої діяльності) та гальмуючі (осуд, байдужість, вибух емоцій).
Методи стимулювання та регулювання поведінки, особливості їх застосування.
а) гра (дидактична, творча педагогічна, має бути бажаною для учасників); б) змагання (олімпіади, конкурси, спортивні змагання, відкидати негативні наслідки); в) заохочення (схвалення, похвала, нагорода); г) покарання (вправляння, обмеження, має бути гуманним, викликати в учня провину, сором за скоєний вчинок).
Виховання особистості у колективі. Ознаки колективу, етапи розвитку, шляхи формування.
Колектив є ланкою, що поєднує особистість із суспільством. Колектив –спеціальна значуща група людей, які об`єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети. Функції колективу: організаторська, виховна, стимулююча. Види: а) первинний; б) загальношкільний; в) тимчасовий; г) виробничий; д) сімейний. Характеристики: єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна. Шляхи формування колективу: 1) розумно поставлена ціль діяльності; 2) сильний керівник, лідер. Після виникнення проходить тривалий процес організації та самоорганізації (ознайомлення, зближення людей), стабілізація колективу.
Сутність, особливості педагогічного спілкування.
Спілкування є необхідною умовою об’єднання людей для будь-якої спільної діяльності. Спілкування є найважливішим чинником розвитку особистості. Взаємодія вчителя та учнів відбувається переважно у вербальній (словесній) формі. Тому мова є найважливішим засобом комунікації вчителя з учнями, безпосереднього впливу на свідомість і поведінку учнів, головним інструментом педагогічної праці. Педагогічне спілкування – система органічної соц.-псих. дії учителя і вихованця в усіх сферах діяльності, що має певні педагогічні функції.
Функції педагогічного спілкування.
Спілкування виконує не тільки пізнавальну функцію, а й виступає своєрідним практичним людинознавством, оскільки за його допомогою особистість пізнає не тільки іншу людину, а й саму себе. Педагогічне спілкування передбачає виконання системи важливих функцій: обмін інформацією між педагогом та учнями, міжособистісне пізнання, організація та регуляція взаємостосунків і спільної діяльності, здійснення виховного впливу, педагогічно доцільна самопрезентація педагога. Педагог у своїй діяльності прагне реалізувати всі функції спілкування: бути і джерелом інформації, і людиною, що пізнає іншу людину або групу людей, і організатором колективної діяльності та взаємовідносин. Педагогічне спілкування допомагає вчителеві організувати взаємодію на уроці і поза ним як цілісний процес. Не обмежуючись лише інформаційною функцією, воно створює умови для обміну ставленнями, переживаннями, допомагає самоутвердженню школяра в колективі, забезпечує співробітництво і співтворчість у класі.