- •Педагогіка як наука. Її об’єкт і предмет. Категоріальний апарат.
- •Виникнення і розвиток педагогіки.
- •Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •Сутність і специфіка педагогічної діяльності. Педагогічні вміння. Функції учителя.
- •Методи науково-педагогічних досліджень та їх використання у роботі вчителя.
- •Проблеми адаптації.
- •Хх ст.: становлення національної системи освіти.
- •Педагогічна спадщина г. Ващенка, а. Макаренка, і. Огієнка, к. Ушинського, с. Русової, в. Сухомлинського.
- •Система освіти в Україні. Її структура. Законодавство України про освіту. Стратегія розвитку освіти в Україні.
- •Основні тенденції розвитку сучасної світової освіти.
- •Поняття про особистість. Основні фактори розвитку особистості.
- •Підходи до трактування проблеми розвитку особистості.
- •Вікова періодизація. Підлітковий, юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
- •Юнацький вік: особливості педагогічної взаємодії.
- •Індивідуальні особливості учнів.
- •Дидактика як галузь педагогіки. Її предмет і завдання. Основні категорії дидактики.
- •Система дидактичних принципів. Принцип наочності навчання.
- •Дидактичні принципи науковості та систематичності й послідовності навчання.
- •Дидактичні принципи свідомості й активності учнів; міцності знань, умінь і навичок; зв’язку теорії з практикою.
- •Основні дидактичні системи: їх переваги і недоліки.
- •Диференціація, індивідуалізація, інтеграція, проблемно-розвиваюче навчання як актуальні проблеми сучасної дидактики.
- •Структура процесу навчання.
- •Поняття про зміст освіти. Критерії відбору змісту освіти. Основні джерела змісту освіти (навчальний план, навчальна програма, підручник).
- •Методи навчання як способи взаємодії вчителя і учнів в процесі навчання. Варіативність їх застосування. Засоби навчання.
- •Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •Вибір методів навчання.
- •Форми організації навчання, їх становлення.
- •Поняття про класно-урочну систему навчання: її переваги і недоліки.
- •Підготовка вчителя до проведення навчального заняття.
- •Вимоги до організації навчального заняття.
- •Контроль та оцінювання успішності школярів.
- •Методи формування позитивного досвіду поведінки, особливості їх застосування.
- •Стилі педагогічного спілкування.
- •Малоефективні моделі педагогічного спілкування.
- •Учнівський колектив, його ознаки, головні етапи розвитку.
- •Особистість і колектив, їхні взаємини. Вплив групи (колективу) на особистість.
Педагогіка як наука. Її об’єкт і предмет. Категоріальний апарат.
Одна з найдавніших галузей знань. Виходила з філософії. Педагогіка (грец. paidos - дитина, ago- веду) наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Педагогом називали раба, який вів дитину до школи. Педагогіка вивчає принципи виховання підростаючих поколінь. Об`єкт педагогіки – сфера суспільної діяльності, основним завданням якої є виховання і навчання людини (реальна педагогічна дійсність). Предмет педагогіки - відносини, які виникають у процесі педагогічної діяльності, методи, принципи, на основі яких вона реалізується, закони і закономірності, яким вона підпорядковується як цілісний процес (дослідження сутності, розкриття умов у процесі навчання і виховання). Категоріальний апарат – найзагальніші педагогічні поняття (виховання, навчання, освіта). Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості. Широке розуміння – одна з головних сусп. ф-цій, через яку передається і засвоюється досвід поколінь. Вузьке розуміння – спец. організований процес, в ході якого здійснюється вплив на о-ть, з метою формування певних якостей. Навчання – цілеспрямований пед. процес організації навчально-пізнавальної д-ті учня, ефективна взаємодія учня і вчителя. Поділяється на викладання і учіння. Освіта – процес і результат оволодіння учнями системою ЗУН і формування на їх основі світогляду. Головний спосіб здобуття освіти – навчання. Розвиток – ряд зовн. і вн. змін, який буде характеризувати людину від нижчого до вищого. Формування – процес і результат цілеспрямованих впливів на о-ть + спадковість.
Виникнення і розвиток педагогіки.
Вперше зародки освіти відбулися у Індії, Китаї, Вавилоні. 3 осередки освіти: школи жерців (при храмах), військові школи і придворні школи. У Греції вчителів називали дидаскали. Перший «штатний» педагог – Марк Квінтіліан. У Римі вчителем був державотворцець і обирався імператором. У Середньовіччі вчителем була духовна особа. Педагогічна думка набула популярності у Греції та Римі (дві школи: спартанська, афінська). Іст. етапи педагогіки: 1) донауковий (народна педагогіка: знання емпіричні і передавалися усно); 2) теоретичні концепції виховання і освіти (на базі філософії) З 17 ст. педагогіка виокремилася з філософії (Ф.Бекон «Трактат про примноження наук»). Я.-А. Коминський – чеський педагог, розкрив основні принципи навчання і виховання у творі «Велика дидактика», обґрунтував класно-урочну систему навчання. Українські педагоги: В. Сухомлинський, К. Ушинський.
Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
Система пед. наук: 1) історія педагогіки (висвітлює процес розвитку теорії і практики навчання і виховання в різні епохи); 2) загальна педагогіка (4 розділи: основи педагогіки, теорія навчання і освіти, теорія виховання, школознавство); 3) вікова педагогіка; 4) проф. педагогіка (вищої школи, проф.-техн. освіти); 5) корекційна педагогіка (сурдопедагогіка, логопедія, олігофренопедагогіка); 6) методика викладання певних предметів; 7) порівняльна педагогіка; 8) галузева педагогіка (медична, військова, інженерна); 9) соціальна педагогіка, етнопедагогіка.
Зв`язок педагогіки з іншими науками: філософія (визначає мету виховання, її спрямованість), психологія, анатомія і фізіологія (основа розуміння біологічної сутності людини), соціологія (сім`я, соц. групи), історія, гігієна людини.