22. Взаємозв’язок податкового навантаження і ризико орієнтованої системи дфс

 Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

     Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. 

     При цьому, юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним п. 154.6 ст.154 Податкового кодексу України, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п’яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п’яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей. 45, 49, 50, 51, 57 Податкового кодексу України.

23. Авторські методики визначення податкового навантаження

Існує ряд авторських методик

Податкове навантаження за методикою А.М. Соколовської

ПН = Матеріальні затрати + Амортизаційні відрахування + (ФОП ,+ЄСВ) +ПДВ +ПнП

Методику оцінки податкового навантаження пропонує М. н. Крейнина. В основі цього підходу - зіставлення податку та джерела його сплати. Кожна група податків в залежності від джерела, за рахунок якого вони сплачуються, має свій критерій оцінки тяжкості податкового тягаря. Даний підхід також заперечує загальноприйняту думку, що податки, які включаються в собівартість, вигідні підприємству, так як зменшують прибуток і, відповідно, суму податку на прибуток. Пропонується виходити з ситуації, коли підприємства взагалі не платить податків, і порівнювати цю ситуацію з реальною. Таким чином, визначається тяжкість податкового тягаря

Оригінальний підхід міститься в роботах Е. а. Кірова. Застосовувати виручку від реалізації продукції як базу для обчислення податкового навантаження на підприємство не досить коректно. Джерелом сплати податкових платежів, як і в попередніх методиках, визнається додана вартість. Додана вартість - вартість товару і послуг за вирахуванням проміжного споживання, тобто за вирахуванням споживання заради подальшого виробництва. До складу доданої вартості включаються амортизаційні відрахування.

М. т. Оспанов справедливо вказує, що по ряду податків поряд з підсумовуванням податкового навантаження від них необхідно також враховувати їх у складі податкових відрахувань з податку на прибуток (доход), однак чомусь не поширює дане твердження на відрахування соціального характеру. Незважаючи на певну громіздкість наведених формул і розрахунків (чисто розрахунки і графіки займають близько 40 сторінок), Оспанов врахував вплив на розмір податкового тягаря тільки трьох податків: податку на додану вартість, соціальних податків, податку на прибуток (прибуткового податку).

А. е. Вікуленко пропонує коефіцієнти рентабельності по відношенню до собівартості, а також чистий прибуток. Використання даних показників як бази навряд чи можна визнати оптимальним.