18. Специфіка виникнення податкових різниць

Підвищення інвестиційної привабливості, прискорення економічного зростання та полегшення доступу до ринків капіталу диктують у сучасних умовах насамперед необхідність своєчасного та поступового перегляду існуючих положень і норм законодавства. Уніфікація та спрощення обліку створюють умови для прозорості облікових процедур та однозначного їх сприйняття.

З прийняттям Податкового кодексу здійснено гармонізацію бухгалтерського та податкового обліку. Однак, враховуючи інтереси бізнесового суспільства щодо впорядкування взаємовідносин та побудови взаємної відповідальності, перед державою постійно постає питання недопущення виникнення можливостей ухилення від оподаткування, оптимізації та звуження бази оподаткування. Зважаючи на можливі розбіжності між критеріями визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку та податковому законодавстві, виникають податкові різниці.

Податкова різниця - це різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III Податкового кодексу.

Податкові різниці поділяються на тимчасові та постійні.

Тимчасова податкова різниця - це податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Постійна податкова різниця - це податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Постійні податкові різниці можуть виникати у випадках, коли фактичні витрати підприємства на відповідні цілі перевищують норми витрат, встановлені податковим законодавством.

19. Податкова та бухгалтерська амортизація Сутність податкового навантаження

У бухгалтерському обліку амортизація нараховується на всі основні засоби крім землі та незавершених капітальних вкладень і призупиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. На об'єкти зовнішнього благоустрою, житлові будинки та автодороги загального користування амортизація нараховується з одночасним визнанням доходу на суму нарахованої амортизації. У податковому обліку амортизація нараховується один раз на квартал від залишкової вартості 03. Норми амортизації в податковому обліку (квартальні):— група 1—2 % ;— група 2—10%;— група 3—6 % ;— група 4—15 % . У бухгалтерському обліку нарахування амортизації здійснюється щомісячно за кожним об'єктом протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Строк корисного використання (експлуатації) — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Методи нарахування амортизації за окремими об'єктами ОЗ підприємство обирає самостійно, з розкриттям інформації про обрані методи в наказі про облікову політику та в примітках до фінансових звітів. Методи нарахування амортизації в бухгалтерському обліку: 1) прямолінійний; 2) зменшення залишкової вартості; 3) кумулятивний; 4) прискореного зменшення залишкової вартості; 5)виробничий. Також можна обрати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. У податковому обліку балансова вартість на початок кварталу визначається як різниця між балансовою вартістю на початок попереднього кварталу та нарахованою в тому кварталі амортизацією. По групах 2—4, по яких нарахування амортизації здійснюється в цілому по групі, необхідно ще додати балансову вартість об'єктів, введених в експлуатацію в попередньому кварталі, і відняти балансову вартість виведених із експлуатації об'єктів.

Податкове навантаження (податковий тягар) є важливою економіч­ною категорією, що еволюціонувала разом із системою оподаткування. Посилення ролі податків як інструменту регулювання економіки зумо­вило розширення спектра їх застосування та множини податкових ме­ханізмів й інструментів, що перебувають у розпорядженні держави.