38. Розмежування понять: оптимізація, податкове планування, ухилення від сплати податків

Оптимізація – це організаційні заходи в рамках чинного законодавства, пов’язані з вибором часу, місця та видів діяльності, зі створенням та супроводом найбільш ефективних схем та договірних взаємин з метою збільшення грошових потоків компанії за рахунок мінімізації податкових платежів.

Податкове планування (за зарубіжним підходом) – це активна податкова політика, направлена на мінімізацію негативного впливу оподаткування.

Податкове планування (за вітчизняним підходом) – це здійснення активних дій по оптимізації податків, нестандартне використання законодавчих норм відносно порядку оподаткування.

Ухилення від сплати податків – це незаконне використання податкових пільг, несвоєчасна сплата податків, приховування доходів тощо.

39. Етапи і складові оптимізації оподаткування

Етапи оптимізації

• Мета оптимізації – зниження загального податкового навантаження або витрат на сплату одного податку;

• Визначити ризик і обрати шлях оптимізації;

• Провести прорахунки на цифрах компанії.

Складові оптимізації

• Перевірка схем оподаткування;

• Усунення помилок податкового обліку, забезпечення якості первинних документів;

• Законна мінімізація – розробка нової моделі сплати податків та реформування договірної бази і облікової політики;

• Консультації з оподаткування окремих господарських операцій;

• Експертні висновки зі спірних питань;

• Консультація про порядок обчислення і сплати податків;

• Консультація з питань усунення подвійного оподаткування (ЗЕД);

• Оцінка ризиків при застосуванні оптимізаційних схем.

40. Критерії оптимізації оподаткування

Критерії оптимізації

• Мінімум податкових платежів протягом податкового періоду (дотримання законодавства, досягнення запланованого рівня фінансових результатів);

• Мінімум податкового навантаження;

• Рівномірність формування податкових зобов’язань;

• Оперування фінансовими потоками при досягненні запланованого обсягу доходу;

• Максимум фінансового результату при обмеженні суми сплачених податків.

41. Удавана і фіктивна угоди

В деяких випадках важко провести розмежування між законним і незаконним обходом від сплати податків. Це пов’язане з наявністю в українському законодавстві понять удаваної і фіктивної угод.

Тому при аналізі угод повинно прийматись до уваги не лише форма правовідносин, але й фактичні наміри сторін.

Удаваним (згідно ст. 235 ЦКУ) є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Фіктивним (згідно ст. 235 ЦКУ) є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.