Можна виділити такі основні етапи входження усрр до складу срср:

І етап: червень 1919 р. – грудень 1920 р. – створення військово-політичного союзу радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусі; найважливіші наркомати проголошувались спільними (військових справ, народного господарства, залізничного управління, фінансів та праці), і фактично перебували під керівництвом Москви;

ІІ етап: грудень 1920 р. – грудень 1922 р. – формування «договірної федерації»; УСРР та інші радянські республіки підписали договори з РСФРР про воєнний та господарський союз, до вже об’єднаних наркоматів додалися наркомати зовнішньої торгівлі, шляхів, пошт і телеграфу;

ІІІ етап: грудень 1922 р. – травень 1925 р. – утворення СРСР: 30 грудня 1922 р. – І Всесоюзний з’їзд Рад у Москві затвердив Декларацію та Договір про утворення Союзу Радянських соціалістичних республік(СРСР); січень 1924 р. – ІІ Всесоюзний з’їзд Рад затвердив першу Конституцію СРС; травень 1925 р. – IXВсеукраїнський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було законодавчо закріплено вступ України до СРСР.

Політика більшовиків в Україні у 1919 р. «Воєнний комунізм»

Протягом зими-весни 1919 р. над територією України (за винятком західних областей) було встановлено радянський контроль. Державні інститути почали формуватись зі створення Тимчасового робітничо-селянського уряду України, пізніше перейменований в Раду народних комісарів (РНК) України. Очолив його більшовик з Москви – Х. Раковський. Більшість уряду складали росіяни та євреї, українців серед вищих чиновників було мало.

В Україні радянська влада будувалась відповідно до зразків, що утвердилися в радянській Росії. 6 січня 1919 р. стара назва Українська Народна Республіка була відкинута. Відтепер і до прийняття Конституції 1937 р. держава офіційно називалася – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР, після 1937 р. – УРСР). Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з’їзд Рад, у період між з’їздами – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). На місцях влада належала місцевим радам. 10 березня 1919 р. ІІІ з’їзд Рад прийняв Конституцію УСРР і тим самим узаконив в Україні радянську владу.

Ця конституція закріпила диктатуру пролетаріату, відмінила приватну власність і позбавила експлуататорські класи виборчих прав.

Суть політичного курсу більшовиків полягала у прискореній насильницькій ломці існуючої в Україні економічної системи, яка ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, і заміні її прямим товарообміном, здійснення якого покладалося на державних чиновників. Така політика отримала назву «воєнного комунізму».

Основні заходи політики «воєнного комунізму»:

Сільське господарство	уведення карткової системи розподілу продуктів; державна монополія на продаж та заготівлю хліба; запровадження кругової поруки; формування продзагонів для вилучення продовольства у селян
Промисловість	проведення повної націоналізації усіх підприємств; мілітаризація праці (загальна трудова повинність, трудова мобілізація); зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працівників
Торгівля та фінанси	заборона вільної торгівлі; спроба ліквідувати товарно-грошові відносини; перехід до прямого товарообігу; встановлення твердих цін на товари; скасування платні за житло, комунальні послуги, транспорт