Основні теоретичні принципи вітчизняної психології

Вітчизняна психологія при виборі методів вивчення психіки людей виходить з таких принципів:

Принцип матеріалістичного монізму. Психіка є властивість мозку. Визнання необхідності для психологів вивчати закони вищої нервової діяльності в цілях матеріалістичного розуміння психічних процесів. Визнання необхідності вивчення фізіологічних механізмів психічних процесів в цілях «накладання» психічних явищ на фізіологічні процеси.

Принцип відображення. Твердження, що свідомість є суб'єктивне відображення об'єктивного світу. Визнання необхідності для психологів вивчати психіку, свідомість, як обумовлене об'єктивним буттям, відображенням якої вона є.

Принцип єдності теорії і практики. Визнання необхідності для психологів активно брати участь своєї науково-дослідною роботою у вирішенні практичних завдань.

Принцип детермінізму. Визнання причинного обумовленості психічних явищ процесами вищої нервової діяльності та впливами зовнішнього середовища.

Принцип розвитку психіки. Твердження, що психіка, свідомість, розвивається в процесі історичного розвитку людини. Визнання необхідності для психологів вивчати психічні явища в їх розвитку, виявляти соціальну обумовленість окремих сторін людської свідомості та особистості людини.

Принцип провідної ролі діяльності у розвитку психіки. Психіка людини, будучи суб'єктивним відображенням об'єктивного світу, розвивається в процесі активної взаємодії людини з іншими людьми, в різних видах його діяльності, починаючи з найпростіших ігор дитини і закінчуючи творчою працею дорослої людини.

Принцип єдності свідомості і діяльності. Твердження, що свідомість невіддільне від діяльності, що воно не тільки проявляється, але і формується в процесі діяльності. Визнання необхідності для психологів вивчати психічні процеси не абстрактно, а в зв'язку з конкретними видами діяльності.

Принцип об'єктивності у вивченні психіки. Найважливіша вимога будь-якої науки - об'єктивність дослідження, його точність. Це означає, що вчений не повинен нічого привносити від себе в досліджувані явища, а досліджувати їх такими, якими вони є насправді. Багато психологів вважають суб'єктивний світ людини непізнаваним або пізнаваним лише в тій мірі, в якій про нього може судити сам суб'єкт.

Вітчизняна психологія користується декількома методами об'єктивного дослідження психіки людини, головними з яких є спостереження й експеримент.

Принцип конкретності дослідження психіки. Людина живе і розвивається в конкретних умовах сім'ї, навчання, роботи і т. д. У людини встановлюються абсолютно певні взаємовідносини з іншими людьми, що істотно впливає на поведінку і його психічний розвиток.

Принцип конкретності вимагає від психолога вибору таких методів дослідження, які дозволили б йому вивчати особистість людини в конкретних, певних умов його життя. Дотримання цього принципу обов'язково при вивченні цілісного поведінки особистості.

Методи сучасної психології

Метод— шлях наукового пізнання, засіб, за допомогою якого пізнається предмет науки. Специфіка психічної реальності потребує розроблення і застосування спеціальних методів її пізнання, що втілювали б вимоги об'єктивності, системності й генетичного підходу. Класифікація методів психології.

На основі аналізу особливостей усіх методів дослідження, які використовуються в психології, Б. Ананьєв розподілив їх на чотири групи.

1. Організаційні методи. До цієї групи належать порівняльний, лонгітюдний і комплексний.

Порівняльний метод, який іноді ще називають методом поперечних зрізів, реалізується шляхом зіставлення результатів дослідження окремих індивідів або груп.

Лонгітюдний (англ. lomgitude — довгота) метод застосовують при вивченні результатів багаторазових обстежень тих самих осіб протягом тривалого часу.

Комплексний метод доречний тоді, коли те саме психічне явище вивчають різними засобами або навіть у різних науках.

2. Емпіричні методи. Сюди зараховують спостереження і самоспостереження, експеримент, тест, бесіду, анкету, інтерв'ю, аналіз продуктів діяльності, соціометрію та ін.

3. Кількісний і якісний методи оброблення даних. Кількісні методи — це визначення середніх величин якостей, що досліджуються, і мір їх розсіювання; визначення коефіцієнтів кореляції; факторний аналіз; побудова графіків, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез зібраних даних, їх порівняння й узагальнення.

4. Інтерпретаційні методи. Цю групу утворюють генетичний і структурний методи. Генетичний метод дає змогу інтерпретувати весь оброблений матеріал дослідження в характеристиках розвитку з виділенням етапів, стадій, критичних моментів тощо. Структурний метод є засобом встановлення структурних зв'язків між якостями особистості, що є предметом аналізу.