Запам*ятовування,його види та умови ефективності

Запам’ятовування – це мнемічний процес, який полягає у засвоєнні нового матеріалу шляхом пов’язування його з набутим раніше. Види запам’ятання класифікують за такими критеріями:

I – За цілями:

1. Мимовільне запам'ятання – вид запам’ятання, при якому людина запам’ятовує матеріал, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запам’ятати і не докладаючи для цього вольових зусиль.

2. Довільне запам'ятання – вид запам'ятання, який є результатом спеціальних мнемічних дій, тобто таких дій, основною метою яких буде запам’ятання певного матеріалу і докладання для цього відповідних вольових зусиль.

II – За тривалістю:

1. Короткочасне запам’ятання  характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу після одноразового його сприймання, його негайним відтворенням і нетривалим зберіганням.

2. Довготривале запам'ятання виявляється в процесі набування й закріплення знань, умінь і навичок, розрахованих на їх тривале збереження та наступне використання в діяльності людини.

3. Оперативне запам'ятання забезпечує запам’ятовування оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності (наприклад, утримання в пам’яті проміжних числових результатів при виконанні складних обчислювальних дій). Виконавши свою функцію, така інформація може забуватися.

IІІ – За ступенем усвідомленості матеріалу:

1. механічне запам'ятання – це вид запам’ятання, при якому людина не розуміє сутності того матеріалу, який запам’ятовує.

2. смислове запам'ятання – це вид запам’ятання, при якому людина розуміє сутність матеріалу, який потрібно вивчити. Воно пов’язане з розумінням того змісту, що запам’ятовується.

Умови ефективного мимовільного запам’ятання матеріалу

1. яскравість, емоційна забарвленість об’єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам’ятовується нею незалежно від наміру запам’ятати.

2. наявність інтересу до матеріалу, який засвоюється. Усе, що цікавить людину, запам’ятовується нею значно легше й утримується у свідомості довше, ніж нецікаве.

3. контрастність матеріалу на загальному фоні.

4. схожість матеріалу на вже засвоєний раніше.

5. якщо матеріал входить в зміст основної мети діяльності, він запам’ятовується краще, ніж у тому випадку, коли він включений в умови та способи досягнення цієї мети.

6. матеріал, який займає місце основної мети в діяльності, запам’ятовується тим краще, чим більш змістовні зв’язки встановлюються в ньому.

Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.

Умови успішного довільного запам’ятовування:

• бадьорий стан нервової системи;

• достатня кількість кисню у приміщенні;активність сприймання матеріалу;

• залучення якомога більшої кількості аналізаторів до засвоєння матеріалу (зорового, слухового, рухового);

• чітка постановка мети запам’ятання (диференціація мнемічних завдань, тобто визначення того, який матеріал яким чином потрібно запам’ятовувати: визначення, правила, теореми запам’ятовувати дослівно;

• характеристику властивостей певних об’єктів – близько до тексту; конкретні приклади – в загальних рисах);

• мотиви, які спонукають до запам’ятання матеріалу (якщо людина усвідомлює, що певний матеріал дуже важливий і значимий для неї, вона буде проявляти значно більшу активність при його запам’ятанні);установка на запам’ятання матеріалу (якщо людина дає собі установку запам’ятати матеріал на тривалий проміжок часу, то цей матеріал набагато міцніше запам’ятовується і значно повільніше забувається);

• раціональні прийоми смислового запам’ятання матеріалу:

  1. розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць як опорних пунктів для запам’ятання;

  2. використання порівняння як прийому логічного запам’ятання матеріалу;

  3. складання плану матеріалу, який запам’ятовується;

  4. розуміння матеріалу – необхідна умова його логічного, усвідомленого запам’ятання;

  5. опора логічної роботи над матеріалом на образні зв’язки;

  6. активна розумова робота над матеріалом, його узагальнення, класифікація та систематизація;

  7. чергування запам’ятання матеріалу з його частковим відтворенням, яке виступає у формі переказу самому собі змісту, який запам’ятався.

використання спеціальних мнемонічних прийомів:

1. використання прийому ритмізації – переведення інформації у вірші, пісеньки, рядки, пов’язані певним ритмом чи римою;

2. застосування прийому асоціацій;

3. активне викликання у себе яскравих наочних образів;

4. утворення смислових фраз і початкових літер інформації, що запам’ятовується;

5. метод  тренування зорової пам’яті.

багаторазове розумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень, використання правильного способу повторення:

1. частковий спосіб – повторення здійснюється шляхом поділу цілого матеріалу на окремі частини та їх ізольованого вивчення. При такому способі відсутня орієнтація на загальний зміст цілого, що приводить до швидкого забування засвоєного;

2. цілісний спосіб, при якому використовується загальний зміст матеріалу, який полегшує розуміння і запам’ятання окремих частин у їхньому взаємозв’язку. Цей спосіб більш ефективний, ніж частковий, проте частини матеріалу можуть відрізнятия за ступенем складності, а це не враховується при даному способі. Крім того, середина матеріалу завжди запам’ятовується гірше, ніж його початок і кінець, що потребує більшої кількості повторень цієї середини;

3. комбінований спосіб, коли спочатку усвідомлюється весь матеріал у цілому, в процесі чого виділяються і його окремі частини, а потім засвоюються окремі частини, особливо більш складні, і, нарешті, матеріал знову повторюється у цілому. Такий спосіб засвоєння є найбільш ефективним, оскільки найбільшою мірою відповідає структурі мнемічної дії.