- •Предмет і завдання психології
- •Психіка як форма відображення об*єктивної дійсності
- •Мозок і психіка.Рефлекторна природа психічного
- •Психіка і свідомість.Структура свідомості
- •Свідоме і несвідоме в психічному житті людини
- •Розвиток психіки в тваринному світі
- •Інстинкти та індивідуальне пристосування тварин
- •Інтелектуальна поведінка тварин.Спілкування і мова тварин
- •"Мова" жестів
- •Умовні і безумовні рефлекси.Вчені Павлова про дві сигнальні системи та його значення для психології
- •Відмінності психіки людини від психіки тварин
- •Основні етапи історії психології
- •Природничонаукові передумови розвитку психології як самостійної науки
- •Сучасна психологія та її місце в системі наук.Психологія і педагогіка
- •Основні галузі психологічних знань
- •Основні теоретичні принципи вітчизняної психології Методи сучасної психології
- •Біхевіоризм та не біхевіоризм
- •Фрейдизм та неофрейдизм
- •Неофрейдизм
- •Гештальтпсихологія
- •Принципи гештальт
- •Фігура і фон
- •Константность сприйняття
- •Гештальт-психологія і гештальт-терапія
- •Поняття про особистість в психології.Індивід,особистість,індивідуальність
- •Потреба як джерело активності особистості.Класифікація потреб
- •Мотивація як вияв потреби людини.Види мотивів
- •Інтереси як усвідомлювані мотиви
- •Переконання
- •Прагнення
- •Поняття про спрямованість особистості.Структура спрямованості
- •Цілі особистості та рівень її домагань.Перспективи особистості і стан фрустрації.
- •Інтереси,ідеали,переконання.Становлення переконань і формування світогляду особистості.
- •Структура особистості.Біологічне і соціальне в структурі особистості
- •Самосвідомість особистості.Самооцінка і психологічний захист особистості
- •Проблема формування особистості.Рушійні сили розвитку особистості
- •Поняття про діяльність та її психологічну структуру
- •Зовнішній і внутрішній план діяльності.Екстеріо- та інтеріоризація діяльності
- •Уміння і навички,психофізіологічні механізми їх формування
- •Звички та їх роль в діяльності людини.Умовно-рефлекторний характер навичок і звичок
- •Надавати учням можливість ставити питання до вчителя про незрозумілі місця і схвалювати тих, хто ставить корисні питання, спонукаючи й інших до старанності. Основні види діяльності людини
- •Загальна характеристика уваги
- •Види та властивості уваги.Методи їх вивчення
- •Мимовільна і довільна увага в процесі навчання.Умови підтримування уваги учнів на уроці
- •Фізіологічні основи уваги
- •Відчуття.Рефлекторна дуга відчуттів
- •Класифікація і види відчуттів
- •Основні властивості і закономірності відчуттів
- •Поняття про сенсорну організацію особистості і сенсорне виховання Сприймання,властивості сприймання
- •Фізіологічні основи сприймання.Поняття про перцептивні дії
- •Види пам*яті.Їх характеристика і взаємовз*язок
- •Запам*ятовування,його види та умови ефективності
- •Відтворення та його види
- •Збереження і забування.Причини забування і боротьба з ними
- •Індивідуальні особливості пам*яті людей та методи їх вивчення
- •Розвиток і виховання пам*яті у людей Мислення як вища форма пізнавальної діяльності людини.Мислення і чуттєве пізнання Основні форми мислення
- •Вольові якості особистості,їх формування
Поняття про сенсорну організацію особистості і сенсорне виховання Сприймання,властивості сприймання
Сприймання - це психічний процес, що полягає в цілісному відображенні предметів і явищ навколишнього світу під безпосереднім впливом фізичних подразників на рецептори органів чуття. При цьому сприймання має суб'єктивний характер, бо воно залежить від попереднього досвіду і знань. До основних властивостей сприймання відносять константність, предметність, цілісність, узагальненість, апперцепцію.
Чуттєві дані, що виникають в процесі сприймання і наочний образ, що формується при цьому, в той же час набувають предметного значення, тобто відносяться до певного предмету.
Предметність сприймання виявляється в тому, що об'єкт сприймається нами саме як відокремлене в просторі і в часу фізичне тіло. Найбільш яскраво дана властивість виявляється в феномені виділення фігури і тла. При цьому вся дійсність, що спостерігається людиною, поділяється на дві нерівні за значущістю частини: одна - предмет - сприймається як конкретне, чітко окреслене, розташоване на передньому плані замкнуте ціле, а друга - тіло - як більш аморфне, невизначене, розташоване позаду предмету і необмежене поле. Досить ефективно цю особливість сприймання використав в своїх роботах митець С. Далі, створюючи картини з подвійним зображенням, коли чергування сприймання фігури і тіла призводить до кардинальних змін змісту картини.
Предметність пов'язана не тільки з виділенням предмету з тла як таким, але і з функціональною специфікою сприйнятого, адже кожний предмет має не тільки певні обриси форми, але й специфічне призначення у світі людини.
Цілісність сприймання виявляється у незалежності цілісного образу від якості елементів. Будь-який образ цілісний. Під цим розуміється внутрішній органічний взаємозв'язок частин і цілого в образі. При аналізі цілісності сприймання можна виділити два взаїмопов'язаних аспекти:
1) об'єднання різних елементів в ціле;
2) незалежність освіченої цілісності (в певних межах) від якості елементів.
Ще однією важливою характеристикою образу сприймання є його узагальненість. Вона означаєвіднесеність кожного образу до деякого класу об'єктів, які мають назву. В цьому відображається вплив не тільки мови, але й досвіду даної людини. З розширенням досвіду сприймання, образ, зберігаючи свою індивідуальність і віднесеність до конкретного предмету, відноситься до найбільшої сукупності предметів певної категорії, тобто класифікується. Саме класифікація забезпечує надійність правильного розпізнавання об'єкту незалежно від його індивідуальних особливостей і викривлення, які не виводять об'єкт за межі класу. Значення узагальненості розпізнавання виявляється, наприклад, в спроможності людини вільно читати текст незалежно від шрифту або почерку, яким він написаний.
Константність - це відносна незалежність образу від умов сприймання, що виявляється в його незмінності: форма, колір, розмір та інші ознаки предметів і явищ сприймаються нами як постійні, незважаючи на те, що сигнали, що надходять від цих предметів в органи відчуттів, безперервно змінюються.
Особливою властивістю, пов'язаною із суб'єктивною стороною сприймання, виступає апперцепція, яка внутрішньо обумовлює процес сприймання і є джерелом неповної відповідності образів сприймання їхнім об'єктам. Залежність сприймання від змісту психічного життя людини, від особливостей його особи носить назву апперцепції.
Розрізняють сталу апперцепцію - залежність сприймання від усталених особливостей особи (світогляду, переконань, освіченості та ін.) і тимчасову апперцепцію, в якій відображаються ситуативні психічні стани (емоції, настанови, що виникають, і т. ін.).
Всі розглянуті властивості сприймання не є природженими і розвиваються протягом всього життя людини.
