Структура особистості.Біологічне і соціальне в структурі особистості

Структуру особистостірозглядають по-різному. Одні вважають, що доцільно розглядати лише психологічнікомпоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще йбіологічніаспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічне соціальному в особистості не можна. Природні аспекти та риси існують у структурі особистості як соціально зумовлені її елементи. Біологічнейсоціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.

У структурі особистості розрізняють типове(характеризує особистість узагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційно-вольові прояви тощо, тобто те, чим одна людина схожа на інших людей) та індивідуальне (те, що характеризує окрему людину: її фізичнійпсихологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тощо, тобто те, чим одна людина відрізняється від інших людей) .

Не відкидаючи повною мірою біологічного, К. К. Платонов розробив так звану концепцію динамічної функціональної особистості:

1. Спрямованість (переконання, світогляд, ідеали, нахили, інтереси). Біологічного майже немає, формується вихованням.

2. Досвід (звички, вміння,навички, знання). Соціальне домінує, формується навчанням.

3. Психічні процеси (воля, почуття, мислення, сприйняття, відчуття, емоції, пам’ять). Соціальне переважає, формується вправленням.

4. Біопсихічні властивості (статеві, вікові, патологічні йфармакологічно зумовлені, темперамент). Соціального майже немає, формується тренуванням (повторенням).

Отже,психологічна структура особистості дуже складна і багатогранна. Пізнавальна, емоційно-вольова діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість тощо–складові духовного життя особистості, які перебувають у складній взаємодіїйусвоїй єдності становлять її„Я”,котрекерує всіма аспектами внутрішнього життяіпроявами його в діяльності,стосунках з іншими

Самосвідомість особистості.Самооцінка і психологічний захист особистості

САМОСВІДОМІСТЬ – це здатність людини усвідомити саму себе, своє «Я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо. На відміну від свідомості, самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві. Якщо свідомість є знанням про іншого, то самосвідомість – знанням людини про саму себе. Якщо свідомість орієнтована на весь об´єктивний світ, то об´єктом самосвідомості є сама особистість. У самосвідомості вона постає і як суб´єкт, і як об´єкт пізнання. Структура самосвідомості людини складна. Вона відзначається різноманітністю форм вияву, які пов´язані з усіма аспектами її психічної діяльності: - ПІЗНАВАЛЬНОЇ – самокритичність, самоаналіз, самооцінка, самопереконання, самоіронія тощо; - ЕМОЦІЙНОЇ – самозадоволення, самоповага, самолюбство, самосхвалення тощо; - ВОЛЬОВОЇ – самодисципліна, самонаказ, самоконтроль, саморегуляція, самовимогливість тощо.

Самооцінка особистості – це усвідомлення власної ідентичності незалежно від зовнішніх впливів. Вона складається в процесі пізнання людиною себе. За змістом самооцінка розрізняється як завищена, занижена та адекватна, саме остання сприяє розвитку людини. В однаковій ситуації люди з різною самооцінкою будуть поводитися зовсім по-різному, почнуть різні дії, тим самим по-різному будуть впливати на розвиток подій. На основі завищеної самооцінки в людини виникає ідеалізована вистава про свою особистість, своєї цінність для навколишніх, Він не бажає визнавати власних помилок, ліні, недоліку знань, неправильної поведінки, часто стає твердим, агресивним, неуживчивим.Явно занижена самооцінка веде до непевності в собі, боязкості, сором'язливості, неможливості реалізовувати свої задатки й здатності. Такі люди звичайно ставлять перед собою більш низькі цілі, ніж ті, яких могли б досягтися, перебільшують значення невдач, мають гостру потребу в підтримці навколишніх, занадто критичні до себе. Люди з низькою самооцінкою дуже ранимі. Усе це приводить до виникнення комплексу неповноцінності, відбивається на його зовнішньому вигляді - ока відводить убік, хмурий, неусмішливий.

Психологічний захист - це природне протистояння людини навколишньому середовищу. Усі захисні механізми мають дві загальні характеристики: 1) вони діють на неусвідомлюваному рівні і тому є засобами самообману; 2) вони спотворюють, заперечують, трансформують або фальсифікують сприйняття реальності, щоб зробити тривогу менш загрозливою для індивіда.

Слід також зауважити, що люди рідко використовують якийсь один механізм захисту - зазвичай вони застосовують різні захисні механізми для вирішення конфлікту або ослаблення тривоги.

Вважають, що найголовнішим у дії психологічного захисту є зниження суб´єктивної значущості травмуючого факту. При цьому бажання захистити себе від чинників, які тривожать психіку, виявляються на свідомому та несвідомому рівнях.Психологічний захист виявляється не лише в разі виникнення надзвичайних обставин, а й повсякденно.