Переконання

Суттєвим мотивом поведінки особистості є її переконання - це система усвідомлюваних потреб, які спонукають діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду. Переконання є спонукальною силою поведінки, що змушує переживати свої вчинки.

Переконання - це система знань, пропущених через почуття. Переконана та людина, в якої ідеї поєдналися з почуттям і волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить її принципам.

Переконання мають велике значення в соціальній характеристиці особистості. Буває, що людина когось критикує, а поводиться так само. Це свідчить, що її переконання не є керівництвом до дії. Якщо знання й переконання утворюють упорядковану й внутрішньо організовану систему поглядів, вони становлять світогляд особистості.

Прагнення

Усвідомлюваним мотивом є також прагнення особистості, тобто мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями. Оскільки прагнення не задовольняють інакше, ніж через спеціально організовану діяльність, вони здатні підтримувати активність особистості протягом тривалого часу. Якщо людина чітко усвідомлює умови, в яких відчуває потребу, і засоби, які планує використати, то прагнення набувають характеру намірів. Прагнення набирають різних психологічних форм. Одна з них - мрія як створений фантазією образ бажаного майбутнього. Мрія підтримує і посилює енергію людини. Прагнення виявляються і в пристрастях, тобто мотивах і відповідних потребах, що мають непереборну силу, котра відсуває на задній план усе, не пов'язане з пристрастю. Пристрасті протягом тривалого часу визначають напрям думок і вчинків людини. Незадоволена пристрасть породжує бурхливі емоції. Формою прагнень є також ідеал як потреба наслідувати приклад, взятий особистістю за зразок поведінки. Ідеалом може бути конкретна особа, збірний образ чи суспільні цінності. Ідеали завжди відбивають життя: не можна уявити щось, елементів чого не було б у реальності. Водночас ідеал передбачає майбутнє, виділяючи прекрасне й досконале. Є два типи ставлення до ідеалу: споглядально-захоплене, пасивне і пристрасно-діяльне, коли ідеал є планом життя, породжує бажання самовиховуватися. Мрії, пристрасті, ідеали, наміри можуть бути високими й низькими і, залежно від цього, відігравати різну роль у діяльності людей та в житті суспільства.

Поняття про спрямованість особистості.Структура спрямованості

Цілі особистості та рівень її домагань.Перспективи особистості і стан фрустрації.

Інтереси,ідеали,переконання.Становлення переконань і формування світогляду особистості.

Структура особистості.Біологічне і соціальне в структурі особистості

Самосвідомість особистості.Самооцінка і психологічний захист особистості

Поняття про діяльність та її психологічну структуру

1. Діяльність - це специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, включаючи самого себе і умови свого існування.

У структурі діяльності необхідно насамперед розрізняти суб'єкт і об'єкт діяльності. Суб'єкт - той, хто здійснює діяльність, об'єкт - це те, на що вона спрямована. Наприклад, хлібороб (суб'єкт діяльності) впливає на землю і вирощувані на ній культури (об'єкт діяльності). Для бригади будівельників як суб'єкта споруджуваний будинок - об'єкт. Для Міністерства освіти як суб'єкта діяльності всі навчальні заклади країни - об'єкт, щодо якого здійснюється управлінська діяльність.

Отже, суб'єктом діяльності може бути людина, група людей, організація, державний орган. Об'єктом можуть бути природні матеріали, різні предмети, сфери чи галузі життя людей. Діяльність суб'єкта може бути спрямована також на іншу людину. Наприклад, тренер впливає на спортсмена (тренує його). Об'єктом діяльності артиста є публіка в залі (аудиторія). Нарешті, діяльність суб'єкта може бути звернена на самого себе (людина свідомо тренує своє тіло, загартовує його, виховує волю, займається самоосвітою тощо).

Далі в структурі діяльності можна виділити мету, засоби її досягнення і результати. Вище уже відзначалося: людина починає будь-яку діяльність з того, що ставить (думає) перед собою мету.

Мета - це усвідомлений образ передбачуваного результату, на досягнення якого спрямована діяльність. Наприклад, у голові архітектора, перш ніж почнеться будівництво будинку, виникає його образ. Справді, чи можна починати будувати будинок, не уявляючи собі, яким він буде (багатоквартирний будинок чи адміністративна будівля, сільська хата чи церква, казарма чи палац)? Його образ може бути показаний у малюнку, кресленні, об'ємній моделі, але спочатку він виникає у свідомості архітектора. Державний діяч, починаючи реформи, повинен чітко уявляти собі їхній результат. Учитель повинен усвідомлювати, які знання й уміння одержать учні в результаті його педагогічної діяльності.

Отже, мета — це те, що уявляється у свідомості й очікується в результаті певним чином спрямованої діяльності.

3. Основними проявами спрямованості є потреби та мотиви, ціннісні орієнтації, рівень домагань, перспективи та цілі особистості.