Консолідована фінансова звітність
Консолідована фінансова звітність – фінансова звітність, яка містить інформацію про спільні результати діяльності та загальний фінансовий стан групи підприємств як єдиного економічного об’єкта.
Основні вимоги щодо складання консолідованої фінансової звітності викладено в НП(С)БО 2 “Консолідована фінансова звітність”.
Зобов’язання подавати консолідовану фінансову звітність покладено на материнське підприємство як головне підприємство об’єднання. Згідно з НП(С)БО 2 материнське підприємство може не подавати консолідовану звітність, якщо воно:
одночасно є дочірнім підприємством іншого підприємства;
повністю належить іншому підприємству (тобто 100 % корпоративних прав материнського підприємства перебувають у власності іншого підприємства);
частка меншості цієї групи не наполягає на складанні консолідованої фінансової звітності.
До консолідованих фінансових звітів включають інформацію про всі дочірні підприємства, які входять до складу групи. Це положення зберігається навіть за умов наявності між материнським і дочірнім підприємствами так званої економічної несумісності. Прикладами подібної ситуації можуть бути діяльність банку та суднобудівної компанії.
Проте в окремих випадках показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованих звітів:
якщо з боку материнського підприємства контроль дочірнього підприємства є тимчасовим, оскільки останнє було придбане й утримується лише з метою його подальшого продажу протягом короткострокового періоду. Придбані акції (корпоративні права) відображаються у складі оборотних активів материнського підприємства згідно з вимогами П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”;
якщо дочірнє підприємство здійснює свою діяльність за умов, що обмежують його здатність передавати кошти материнському підприємству. Наприклад, змінюється організаційно-правова форма дочірнього підприємства. У такому випадку придбані акції (корпоративні права) відображаються у складі довгострокових активів материнського підприємства відповідно до вимог П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”.
Порядок виправлення помилок у звітності
Порядок виправлення помилок, внесення і розкриття інших змін у фінансовій звітності регламентується П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”.
Норми П(С)БО 6 застосовуються для фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних установ).
До моменту подання фінансової звітності можливі такі варіанти виявлених помилок:
на рахунках бухгалтерського обліку неправильно відображено господарську операцію;
господарську операцію відображено правильно, але суму завищено або занижено;
господарську операцію не відображено в бухгалтерському обліку;
господарську операцію відображено неправильно в облікових регістрах.
Для усунення виявлених помилок необхідно перевірити, чи правильно здійснено ряд процедур до подання звітності.
Рис. Порядок виправлення помилок
У випадку неправильного відображення господарської операції в бухгалтерському обліку її виправляють методом “червоного сторно”.
Якщо господарську операцію відображено з неправильною сумою, то встановлюють правильність відображення завищеної суми методом сторно, а заниженої – проведенням додаткової операції.
У разі виявлення факту невідображення господарської операції необхідно, насамперед, відобразити її, а потім повністю розрахувати наслідки проведеної операції та внести зміни до показників звітності з урахуванням визначених після змін результатів.
Неправильно відображена господарська операція в облікових регістрах має коригуватися аналогічною операцією методом червоного сторно та відображенням додаткової операції, яка б правильно відображала зміст подій, що відбуваються на підприємстві.
Виправлення помилок, допущених у попередніх звітних періодах і виявлених у поточному періоді, регламентується пунктами 4 і 5 П(С)БО 6. При цьому виправлення помилок, допущених при складанні фінансової звітності у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.
Існує декілька варіантів виправлення помилок, які, в основному, залежать від часу виявлення помилки.
Для ряду звітних податкових розрахунків характерним є подання:
нового податкового розрахунку;
уточнюючого податкового розрахунку.
Якщо помилка у звітних даних виявлена після подання звіту до відповідного податкового органу, але до настання граничного терміну надання даного виду звітності, то бухгалтеру слід надавати новий звітний розрахунок.
3