9 Важкі рішення___

"Рішення, у якому виявлено характер часто підкоряє вищий розум нижчому".

Невідомий автор

"Ділова етика — це звичайна етика, застосована відповідно до умов бізнесу. Згідно з "правилом великого пальця" все, що ви бажали б приховати, найімовірніше є неетичним".

Стенді Каєр, директор Інституту ділової етики

"Як тільки хтось каже вам, що він планує прийняти «реалістичне рішення», ви одразу розумієте, що він готується зробити щось погане".

Мері МакКарті, американська романістка

Деякі рішення особливо важко приймати — наприклад, ті, що стосуються зменшення зарплати ми "сюрчання у свисток", тобто оскарження власних колеґ. Однак, це найважливіші рішення зі всіх, з якими керівникові доводиться мати справу саме з такими рішеннями. У цьому розділі ми зупинимося на моральному та етичному вимірах жорстких рішень та розглянемо такі їх аспекти:

ділову етику;

спектр етичних рішень;

зони етичної невизначеності;

створення етичної основи для рішень;

етичний кодекс;

контроль етичної ефективності;

тренинг з етики;

розрізнення правильного та неправильного;

формування корпоративних цінностей;

етику співпраці з "пайовиками";

скорочення штатів: як його здійснювати;

"сюрчання у свисток" (найважчі рішення з усіх).

Насамперед, варто зрозуміти, чому етичний бік рішень є таким важливим для тих, хто їх приймає. З одного боку, компанії зазнають усе більшого тиску з боку засобів масової інформації, уряду та громадської думки і змушені відповідати за свої дії і виправдовувати свої рішення.

В Америці, наприклад, федеральними рекомендаціями щодо покарань, затвердженими Конгресом в 1991 році, за відсутність у компанії етичних програм передбачено покарання у 80 разів вищі, ніж за порушення стандартів та інструкцій.

З іншого боку, зараз багато менеджерів та й простих працівників мають набагато ширше коло повноважень, ніж можна було уявити собі раніше. Більше того, зникли традиційні обмеження та засоби контролю, а на зміну їм прийшла самостійність. В результаті, моральне обличчя компанії дедалі більше визначається особистими якостями окремого менеджера.

Недоліком подібної ситуації є те, що на менеджерів збільшується тиск, оскільки їх спонукають добиватися поставлених цілей будь-якими засобами. А балансувати між етичним та економічним полюсами — це непроста справа.

Недавнє опитування, в якому брали участь 4000 американських робітників, показало, що третину з них змушують до некоректних дій задля

196 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення

досягнення певних бізнесових цілей; така сама кількість впродовж року були свідками некоректних дій співробітників, однак лише трохи більше, ніж половина з них повідомили про це керівництво своєї компанії. У інтерв'ю журналу "Fast Forward" Майкл Деґно, який очолює вашингтонську організацію "Етичний ресурсний центр", що провадила зазначене дослідження, зауважив:

"На мою думку, чимало сучасних корпорацій страждають на певний моральний дуалізм, коли співробітник може почепити свою етику на гвіздок і сказати: "А тепер я займаюся бізнесом і діятиму не так, як навчаю робити свого семилітнього сина". Я думаю, для нашої культури така практика е особливо небезпечною".¹

Єдиним виходом із ситуації є пошук шляхів перетворення етики на ключову цінність компанії, якій надається пріоритет у процесі прийняття рішень.

ДІЛОВА ЕТИКА

На думку Джека Мегоні, професора етики Лондонської школи бізнесу:

"Метою ділової етики е інтеграція економічних та бізнесових цінностей у більш широкі погляди на мету та якості людського існування як на особистому, так і на суспільному рівнях".

Практичніше звучить визначення Стенлі Каєра, директора Інституту ділової етики, на думку якого "бізнес-етика — це звичайна етика, застосована відповідно до умов бізнесу. Згідно з "правилом великого пальця" все, що ви бажали б приховати найімовірніше, є неетичним".

Як бачимо з цих визначень, ділова етика — не така проста річ, як може здатися на перший погляд. Проблематичним є сам її предмет, оскільки навіть загальні цілі етики весь час змінюються. Був час, коли керівництво компаній, вважало, що незаперечним арбітром у питаннях етики є закон. Зараз стверджувати, що етичним є будь-який вчинок компанії, що не є незаконним було б ризиковане.

Візьмімо питання добору кадрів. Існує певний комплекс законів, що захищає особу при прийомі на роботу від расової та статевої дискримінації чи дискримінації через наявність фізичних та розумових вад проте більшість роботодавців, очевидно, погодилися б, що етичний вимір цього питання простягається набагато далі і за-торкує такі поняття, як повага та гідність, котрі неможливо описати мовою законів.

"Єдиним виходом із ситуації є пошук шляхів перетворення етики на ключову цінність компанії, якій надається пріоритет у процесі прийняття рішень".

Важкі рішення 197

Питання законодавчого закріплення продовжує ускладнюватись і на інших ділянках. Скажімо, все більше занепокоєння населення проблемами навколишнього середовища призвело до встановлення певних рамок, в яких тепер змушені діяти компанії. В деяких галузях промисловості відповідальність перед законом щодо даного кола проблем зростає з року в рік, що спонукає менеджерів постійно бути в курсі всіх найновіших екологічних розробок.

З цих та інших причин — включно з пильною увагою засобів масової інформації до питань заробітку та премій вищого керівництва — ділова етика залишається чимось невизначеним, проте таким, що продовжує постійно розвиватися і впливають на наше розуміння дозволеної чи не-дозволеної поведінки на підприємстві.

СПЕКТР ЕТИЧНИХ РІШЕНЬ

Зрозуміло, що жоден відповідальний керівник не повинен свідомо порушувати закон. В іншому випадку до нього слід застосовувати найжорсткіші заходи покарання. Проте кількість рішень, що, попри свою законність, мають ще й моральний чи етичний аспекти весь час зростає. Вони утворюють "зони етичної невизначеності", про які піде мова в цьому розділі.

Неетичні рішення трапляються лише тому, що ці невідомі території поки що погано досліджені менеджерами. Часто сама обстановка в компанії не спонукає до відкритого обговорення етичних питань. А в багатьох випадках відкритість взаємовідносин у компанії вважають просто небезпечною, що в результаті може призвести до порушення закону.

Кілька років тому в Сполучених Штатах здійснювався дослідницький проект, з вивчення так званих "корпоративних відхилень". Дослідження показало, що керівники найвищих ранґів, котрі припустилися порушення закону в ділових питаннях, у всьому іншому є зразковими законослухняними громадянами, справжніми "батьками" місцевої громади. Мораль, що керує їхнім особистим життям, і їхня ділова етика розділені глухою стіною.

Рано чи пізно компанія починає домінувати в житті подібного керівника, і тоді його чи її поняття про моральні цінності абсолютно розмиваються. Ці люди починають думати, що все, що корисно для компанії є етичним з погляду суспільства.

Дослідження також показало, що рідко хто з таких керівників діє один. Вони часто збирають довкола себе вужче чи ширше коло своїх прибічників усередині компанії і в такий спосіб укріплюють моральні позиції один одного. Тих, хто не згоден з подібною політикою і може вдарити на сполох, з часом витискають з цього кола, таким чином, воно ще більше згуртовується. Далі такий клан починає рухатись за інерцією, і його вже неможливо зупинити. За останні роки подібні процеси можна було простежити в багатьох британських компаніях.