Висновок

Відповідальність згідно з трудовим правом — окремий вид юридичної відповідальності, яка полягає у передбаченому нормами трудового права обов’язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і нести відповідальність.

Підставою дисциплінарної відповідальності є трудове правопорушення — протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні працівником трудових обов’язків.

Вирізняють два види трудового правопорушення — дисциплінарний проступок і трудове майнове правопорушення.

Загальним для цих правопорушень є невиконання працівником саме трудових обов’язків. Особливості кожного із зазначених видів правопорушення зумовлюють застосування у трудовому праві двох видів відповідальності — дисциплінарної і матеріальної.

Потрібно наголосити, що сфера дії норм матеріальної відповідальності працівників значно ширша від сфери дії дисциплінарної відповідальності, оскільки стягнення за порушення трудової дисципліни застосовуються лише за дисциплінарний проступок, а матеріальна відповідальність настає і за адміністративне правопорушення, і за вчинення злочину, якщо останні пов’язані із заподіянням шкоди роботодавцеві, з яким працівник перебуває у трудових відносинах.

Слід врахувати, що стягнення за порушення трудової дисципліни можуть не застосовуватися, а до окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного та громадського впливу (ст. 140 КЗпП).

Дисциплінарна відповідальність розглядається у двох аспектах:

• як певна реакція на дисциплінарний проступок у сфері трудових відносин, можливість застосування до порушника заходів дисциплінарного стягнення, визначених у трудовому законодавстві;

• як наслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов’язків конкретним працівником із застосуванням санкцій за порушення трудової дисципліни. У цьому аспекті дисциплінарна відповідальність є ретроспективною і полягає в обов’язкові порушника відповісти за вчинений дисциплінарний проступок і зазнати негативних наслідків у вигляді обмежень особистого, організаційного чи майнового порядку. Зі сторони роботодавця реакція на дисциплінарний проступок полягає в тому, щоб зажадати пояснення від порушника трудової дисципліни; застосування до працівника санкцій у порядку, визначеному трудовим законодавством.

Дисциплінарна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності — це обов’язок працівника відповідати перед роботодавцем за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права.

У трудових правовідносинах роботодавець має дисциплінарну владу над працівником, а працівник несе дисциплінарну відповідальність саме перед роботодавцем, а не перед державою (державним органом), як це відбувається при адміністративній та кримінальній відповідальності.

Список використаної літератури

1. Конституція України Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР; Редакція від 30.09.2016.

2. Кодекс законів про працю України Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 10.12.1971 № 322-VIII; Редакція від 05.10.2016.

3.ЗУ "Про оплату праці" Верховна Рада України; Закон від 24.03.1995 № 108/95-ВР; Редакція від 26.11.2016.

4.Податковий кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 02.12.2010; Редакція від 20.11.2016.

5.ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Верховна Рада України; Закон від 08.07.2010 № 2464-VI; Редакція від 10.11.2016.

6.Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати Держкомстат України; Наказ, Інструкція від 13.01.2004.

7.Конвенція Міжнародної організації праці N 131 про встановлення мінімальної заробітної плат з особливим урахуванням країн, що розвиваються Ратифікація від 19.10.2005.

8.Європейська соціальна хартія Ратифікація від 14.09.2006

9. Энциклопедический словарь [ред. Ф.А. Брокгауза, И.А. Ефрона].

10. Прокопенко В.І. Трудове право України: [підручник: видання друге, стер.] / В.І. Прокопенко. – Х.: Консум, 2000. – С. 327

11. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование / Р.З. Лившиц. – М.: Наука, 1972.

12. Болотіна Н.Б. Трудове право України. – С. 381.

13. Ротань В.Г. - НПК законодавства України про працю.Київ. 2013. – С. 425.

14. Процевський О. Функції трудового права в сучасних умовах господарювання / О. Процевський // Право України. – 2011. – № 2.

15. 3Couturier G. La remuneration element du contral de travail // Droit social – P., 1998. – № 6/7. – P. 523-529 / Ж. Кутирие Заработная плата как елемент трудового договора-контракта // Зарубежная литература. РЖ “Государство и право”. – Серия 4. – М., 2000. – № 4. – С. 133

16. Трудове право України: Академічний курс / за ред. П.Д. Пилипенка. Зазначена праця. – С. 321

17.Лаврів О.Я. Система принципів трудового права України: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / О.Я. Лаврів. – Харків, 2007. – С. 9.

18. Колодій А.М. Принципи права України: [монографія] / А.М. Колодій. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

19. Кодекс законів про працю України: науково-практичний коментар. - Вид-во четверте, додатк. і перераб. / [І.М. . Пахомов та ін]: під ред. І.М. Пахомова. - [4-е изд.]. - Х.: Одиссей, 2004. - С. 203.

20. Порівняльне трудове право : Навч. посіб. / Б. С. Беззуб, Л. В. Голяк, О. М. Кісілевич, А. С. Мацко, О. М. Міхатуліна; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. - К., 2005. - 176 c.

21.Жуков, А.Л. Регулювання та організація оплати праці: Навчальний посібник / А.Л. Жуков. - М.: Видавництво "МІК», 2005.

22. Калина А.В «Економіка праці» // Київ 2004 с. 173-176

23. Лігуш Ю., Кулінов А. Удосконалення державного врегулювання оплати праці // Україна: аспекти праці, 2000

24. Корніюк О. Реформування заробітної плати: нові пропозиції // Бухгалтерія, 2006 №6 (68).- с. 53-54

25.Морєва О. Матеріальне стимулювання праці // Баланс-бюджет,№22 (79), 2005.- с.22-23

26. Лісогор Л.С. Ситуація на українському рику праці // Україна : аспекти рпаці -1999.

27. Аналітична оцінка сучасних форм організації і оплати праці робітників / М. Ведерніков // Торгівля і ринок України. - 1999. - С. 143-148.

32