- •Лінгвокультурний контекст у дзеркалі перекладознавства
- •1.1. Культурна асиметрія між вихідною і цільовою культурами та ступінь віддаленості обох лінгвокультур
- •1.2. Інтернаціональне і культурно-специфічне у перекладі
- •1.3. Перекладацькі та адаптивні стратегії, що зостосовуються під час перекладу культурно-специфічних одиниць
- •Розділ 2. Відтворення лінгвокультурологічних одиниць у перекладі англомовної художньої прози українською мовою
- •2.1. Особливості відтворення онімів як носіїв культурної специфіки українською мовою
- •2.2. Підходи перекладача художнього твору до відтворення реалій
- •Висновки
- •Список використаних джерел і. Наукові праці
- •Іі. Джерела ілюстративного матеріалу
- •Ііі. Довідкова література
2.2. Підходи перекладача художнього твору до відтворення реалій
Лексика, що характеризує етнокультурну специфіку певного історичного періоду того або іншого мовного соціуму, вже довгий час привертає увагу як мовознавців, так і перекладознавців. Найпоширенішим терміном на позначення етнокультурної/етноспецифічної лексики став термін «реалія», відносно сенсу якого й досі точаться запеклі суперечки. Одним із перших цей термін використав А. Федоров, у розумінні якого реалія – це не вербальна одиниця, а «поняття екстралінгвістичне і не може «перекладатися» з однієї мови іншою, як не може «перекладатися» з однієї мови іншою будь-яка існуюча в природі річ» [52, c. 174].
Р. Зорівчак дає таке визначення реалії: «Реалії – це моно- і полілексемні одиниці, основне лексичне значення яких вміщає (в плані бінарного зіставлення) традиційно закріплений за ними комплекс етнокультурної інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови-сприймача» [19, c. 58]. Такий підхід до розуміння реалій дозволяє побачити в них «категорію змінну, відносну, яка виступає чітко при бінарному контрастивному зіставленні конкретних мов (і культур)», а «обсяг реалій мови-джерела постійно змінюється залежно від словникового складу цільової мови, особливостей матеріальної і духовної культури-сприймача, від інтенсивності культурних і етнічних контактів відповідних мовних колективів» [там само : 19].
Головною складністю відтворення реалій у перекладі є те, що застосування будь-якого способу їхнього перекладу з діапазону доступних не гарантує збереження того складного комплексу «чітких конотацій, асоціацій чи уявлень, які виникають у читача оригіналу» [55, c. 124].
Водночас «недовираження» чи випущення якогось із параметрів може призвести до викривлення картини світу оригіналу» [37, c. 16]. У цьому контексті цікавим видається термін «асоціативний шлейф», запропонований Т. Некряч як «сукупність соціокультурних та історичних асоціацій, які поєднуються з певним концептом у реципієнтів певної етнокульутри на конкретному історичному матеріалі» [55, c. 124].
На основі зіставлення англомовних перекладів української прози з їхніми оригіналами Р. Зорівчак робить висновок про такі способи перкладу реалії (див. [19, с. 134]:
1) Транскрипція – транскрипцією позначають віднайдення якомога точнішого відповідника через запис звучання слів (у тому числі реалій ) МО графемами МП. Доречність транскрибування реалій полягає у тому, що через важливість денотатів вони мають шанси ввійти з часом у периферійні шари словникового складу мови-сприймача. Наприклад:
Ernie's is this night club in Greenwich Village that my brother D. B. used to go to quite frequently before he went out to Hollywood and prostituted himself [84, р. 68]. – Це такий нічний ресторанчик у Грінвіч-вілліджі, до якого раніше вчащав мій брат Д. Б., поки переїхав у Голлівуд і продався, мов повія [79, с. 68].
They probably thought movie stars always hung out in the Lavender Room when they came to New York, instead of the Stork Club or El Morocco and all [84, р. 62]. – Думали, видно, що ті кляті кінозірки, як приїздять до Нью-Йорка, цілі вечори просиджують у «Лавандовій залі»,а не в «Сторк-клубі» чи в «Ель-Марокко»! [79, с. 62].
Наведемо ще приклад:
Old Stradlater was putting Vitalis on his hair. My Vitalis [84, p, 123]. – Каналія Стредлейтер саме мастив чуба «Віталісом». Моїм «Віталісом» [79, c. 143].
У творчому пошуку засобу вирішення проблеми у наведеному вище прикладі перекладач транслітерував лексему “Vitalis”. Але це може звести нанівець усі зусилля реципієнту українського ТП розшифрувати вказану реалію. Оскільки “Vitalis” – це лак для волосся, можна було б відтворити цю реалію на кшталт: Стредлейтер саме мастив чуба лаком для волосся «Віталісом». Моїм лаком.
2) Гіперонімічне перейменування – у перекладознавчій практиці досить поширеним методом є переклад реалій, пов′язаний із основоположними поняттями лексичних трансформацій, категоризацією денотата, визнанням ізоморфізму частини і цілого, генералізацією.
Так, Л. Керролл вживає дві реалії – comfit та barley sugar, – пов’язані не тільки з Британією, а й з певним історичним проміжком: другою половиною ХІХ сторіччя. Перша реалія визначається як «глазурована цукерка з горішком або насінням всередині» [90] і отримує такі асимілятивні українські відповідники: «цукерка». Друга реалія визначається як «крихка цукерка бурштинового кольору, виготовлена з цукру, звареного з екстрактом ячменю» [90] і отримує такі відповідники: «цукерки» та «карамель» [90]. Порівняльний аналіз засвідчує втрату етнокультурної специфіки в перекладі. Як бачимо, за допомогою генералізації перекладачі позначають два абсолютно різних референти одним і тим самим найменуванням. Важко сказати, чим визначаються такі перекладацькі рішення – «суб’єктивною» відсутністю творчого натхнення, «об’єктивною» нестачею мовних засобів в МП. Знайти вихід (хоча б частковий) зі скрутного становища можна було б за рахунок перекладацьких коментарів, якими часто нехтують перекладачі художніх творів.
3) Дескриптивна перифраза – за допомогою дескриптивної перифрази відтворюють семантику місцевих реалій. Наприклад:
But he was mostly the kind of a handsome guy that if your parents saw his picture in your Year Book, they’d right away say, “Who’s this boy?” I mean he was mostly a Year Book kind of handsome guy [84, p. 24]. – Але краса його була така, що ваші батько й мати, якби вони, скажімо, побачили в шкільному альбомі його фотокарточку, неодмінно спитали б: «А це що за хлопчина?» [79, c. 46].
4) Міжмовна конотативна транспозиція – шлях заміни англійської чи будь-якої реалії реалією україномовного світу (чи просто українською лексемою з місткою конотативною інформацією) з іншим денотативним або рівновартісним конотативним значенням. Наприклад:
… the savage violence of the frontier brothel and saloon [84, p. 65]. – … брутальні звичаї шинків та борделів Дикого Заходу [79, c. 66].
У наведеному прикладі американська реалія saloon, що означає «салун», «бар», перекладена українським культурно-маркованим аналогом «шинок».
5) Калькування (повне та часткове) – особливий вид запозичення, при якому структурно-семантичні моделі мови – джерела відтворюються поелементно матеріальними засобами мови-сприймача. Наприклад:
All he had to do was drive some cowboy general around all day in a command car [84, p. 88]. – Тільки те й робив, що день при дні возив на штабній машині якогось ковбойського генерала [79, c. 97].
6) Комбінована реномінація – при цьому способі найчастіше використовується транскрипція з описовою перифразою (значно рідше – з гіперонімом). Це ефективний, але багатослівний спосіб максимальної передачі семантики реалій, зв′язаний з лінійним розширенням тексту:
She and old Marty were drinking Tom Collinses – in the middle of December, for God’s sake [84, p. 49] – Вони з Марті пили, каналії, «Тома Коллінза» – прохолодний коктейль із льодом [79, c. 57].
You always got these very lumpy mashed potatoes on steak night, and for dessert you got Brown Betty, which nobody ate, except maybe the little kids in the lower school that didn’t know any better — and guys like Ackley that ate everything [84, p. 143]. – До того біфштекса щоразу клали кавалок наче глевкої м’ятої картоплі, а на десерт була «руда Бетті» – листковий пудинг із сухарів з яблуками. Його ніхто й не їв, хіба що ота шпана з молодших класів, яка взагалі нічого кращого не бачила, та ще такі ненажери, як Еклі [79, c. 152].
7) Контекстуальне розтлумачення (описовий переклад) – цей вид відтворення семантико-стилістичних функцій реалій нерозривно пов′язаний з цілісністю художнього тексту і полягає у роз′ясненні суті реалій у найближчому контексті. Наприклад: four gin rickeys [84, р. 92] – з чотирма склянками джину з лимонним соком [79, с. 105]; highballs – [84, р. 109] – віскі з содовою [79, с. 116]; a little white roadster [84, р. 63] – двомісний білий автомобіль [79, с. 71].
Отже, провівши аналіз особливостей відтворення реалій, , ми виявили такі перекладацькі трансформації: транскрипція/транслітерація та калькування, а також приблизний переклад, що включив в себе такі перекладацькі прийоми як гіпонімічний переклад, контекстуальне розтлумачення реалій та описовий переклад. Як показав аналіз фактичного матеріалу, при перекладі реалій як одиниць безеквівалентної лексики основним завданням для перекладача було відтворення не тільки денотативного значення мовної одиниці, а також і збереження її образності для відображення національно-культурного та історичного колориту.
Як свідчить аналіз фактичного матеріалу, домінантною стратегією перекладу у перекладачів, є очуження (54%). Вибір відповідної стратегії перекладу визначає характер перекладацьких трансформацій. Стратегія «очуження» реалізується шляхом транскрибування або транслітерування культурних маркерів оригіналу або їх цілковитої трансплантації, що спостерігаємо в перекладах англомовної прози. Збереження у ТП транскрибованих, транслітерованих та трансплантованих реалій американської культури посилює, таким чином, національне забарвлення оригіналу у перекладі. Використовуючи стратегію одомашнення (33%), перекладач створює світ, який значно відрізняється від того, який зображено в оригіналі. У художньому перекладі вибір перекладацької стратегії одомашнення допомагає реалізувати прагматику оригіналу.
Дослідивши проблему реалій у творах англійської та американської прози, ми впевнилися у їхній важливій ролі як провідного лексичного засобу формування художньої картини світу. Це автоматично вказує на необхідність докладання максимальних зусиль задля адекватного відтворення реалій у перекладі, що у більшості випадків видається можливим як на основі креативного використання наявних мовних ресурсів, так і створення індивідуально-авторських перекладацьких відповідників з урахуванням ситуації, контексту, фонових знань і особистісних характеристик реципієнта.
