Робоча гіпертрофія стінки сечового міхура при гіперплазії передміхурової залози.

мікроскопічно. Клітини збільшені в об’ємі, потовщуються, ядра великі гіперхромні, в стромі зб. аргірофільні волокна і збк-ть капілярів. Зб об’єму і к-ті органел.

Макроскоп. Збільшення і потовщення мязів стінки, збільшення маси.

Причини – гіперплазія передміхурової залози супроводжується гіперплазією і строми і залозистої тканини (зниження рівня андрогену-відбувається застій сечі, утворення каменів)

Наслідки: 1.процес оборотній(при усунені причини). 2. Декомпенсація гіпертрофія стінки сечового міхура – обмеження кровопостачання –гіпоксія-ішемія-поруш обміну, дистрофічні зміни-необоротні зміни(загибель клітин)-розростання сполучної тканини на їх місці.

9)

Постінфарктний кардіосклероз - Інфаркт міокарда є найсерйознішим проявом ішемічної хвороби серця. При цьому тканини, постачається кров'ю ураженої артерією, перестають отримувати достатню кількість кисню і поживних речовин. Спочатку клітини відчувають ішемію і метаболізм їх переходить на гліколіз, тому накопичуються токсичні продукти обміну. Якщо кровотік не відновлено, то клітини остаточно гинуть, розвивається некроз. Область ця особливо вразлива до механічних впливів, що може спровокувати розрив серця. Щоб її зміцнити, пошкоджена тканина поступово проростає сполучно -тканинами міцними волокнами і утворюється рубець. Зазвичай для повного загоєння потрібно близько чотирьох тижнів. Саме тому діагноз інфаркту міокарда існує тільки перший місяць, а потім він трансформується в постінфарктний кардіосклероз(ПІКС). Прогноз при постінфарктному кардіосклерозі залежить від області поразки міокарда і ступеня вираженості серцевої недостатності. При розвитку ознак дисфункції лівого шлуночка і зниження фракції викиду нижче 20 %, якість життя пацієнта значно падає. У цьому випадку лікарська терапія може лише незначно поліпшити ситуацію, але без пересадки серця виживаність не перевищує п'яти років.

10.

Гідронефроз (гідронефротична трансформація)- стійке прогресуюче розширення чашечково-мискової системи з атрофією ниркової паренхіми і розладом її функцій, зумовленими порушенням відтоку сечі. Гідронефроз може бути спричинений звуженням мисково-сечовідного сегмента, високим відходженням сечовода, стисканням його кровоносними судинами, ембріональними тяжами, спайками та ін.(мал.6.1) Залежно від причини виникнення розрізняють гідронефроз, зумовлений: а) перешкодою в ділянці мисково-сечовідного сегмента; б) перешкодою за ходом сечовода; в) перешкодою у нижніх відділах сечових шляхів; г) нейрогенними порушеннями в сечових органах. Гідронефроз буває двох видів: а) первинний, чи уроджений, що розвивається внаслідок природженої перешкоди в ділянці мисково-сечовідного сегмента або за ходом сечовода; б) вторинний, або набутий, який є ускладненням будь-якої хвороби (каменя нирки чи сечовода, педункуліту, пухлин нирки та ін.). У перебігу гідронефрозу розрізняють три стадії. І стадія відповідає пієлоектазії (розширення тільки ниркової миски з помірним порушенням функції нирки); II прегідронефрозу - (гідрокалікоз - розширення ниркової миски й ниркових чашечок, зменшення товщини паренхіми нирки з вираженим порушенням її функції); III-гідронефрозу (атонія ниркової миски, атрофія паренхіми). У цій стадії нирка перетворюється в одну велику порожнину, місткість якої може досягати 2 л і більше. Ниркова тканина зберігається у вигляді вузької смужки вздовж випуклого краю нирки і у вигляді шапок у формі півмісяця - на кінцях нирки. Різко зменшена кількість канальців нефронів, клубочки ниркових тілець деформовані. Клітини епітелію канальців нефронів вакуолізовані, є ознаки зернистої і жирової дистрофії, інколи - некробіозу, некрозу. Капсули клубочків потовщені за рахунок збільшення кількості у ній колагенових волокон. Значні зміни відбуваються в макро- і мікроангіоархітектоніці нирки: компенсаторне кровонаповнення, що характерне для І стадії, згодом змінюється збідненням артеріальних стовбурів на кров, видовженням і звуженням судин. Спостерігаються явища дистрофії нервової тканини нирки. Перебіг гідронефрозу характеризується циклічністю. Інтенсивність проявів залежить від ступеня звуження сечових шляхів, наявності й активності інфекції та ін. Частими ускладненнями гідронефрозу є гострий і хронічний пієлонефрит. Гідронефроз, ускладнений пієлонефритом, проявляється різким болем, підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, іноді - підвищенням артеріального тиску.

11)