1. Психічний розвиток як складова онтогенезу та його особливості

Дошкiльна психологiя є складовою частиною дитячої психологiї, у якiй вивчається психiчний розвиток дитини протягом перших семи рокiв життя.

Розвиток живих iстот у процесi iндивiдуального життя називають онтогенезом. Вiн полягає у змiнах, що носять закономiрний, послiдовний, прогресивний характер, як рух вiд нижчих довищих рiвнiв життєдiяльностi,її структурне та функцiональне вдосконалення. Онтогенез вiдбувається у рiзних напрямках:

• як становлення органiзму — морфофiзiологiчний онтогенез;

• розвиток людини як свiдомої суспiльної iстоти — онтогенез психiки;

• розвиток особистостi — соцiальний онтогенез.

Перший напрямок онтогенезу вивчає бiологiя. Другий та третiй — дослiджуються вiковою й дошкiльною психологiєю.

Психiчний розвиток виступає як процес кiлькiсних та якiсних змiн, що вiдбуваються у ходi дiяльностi та спiлкування дитини. Психiчний розвиток вiдзначається такими закономiрностями.

1. Гетерохроннiсть: нерiвномiрний, хвилеподiбний характер розвитку окремих психiчних процесiв особистостi. Для кожної психiчної властивостi є специфiчний перiод, коли вона розвивається найбiльш iнтенсивно. Цi перiоди — сензитивнi. Наприклад, для розвитку мовлення сензитивним є перiод до 2-х рокiв, потiм можливостi й темпи розвитку мовлення значно знижуються.

2. Асинхроннiсть: рiзнi психiчнi функції мають рiзнi сензитивнi перiоди i за тривалiстю, i за вiком їх настання. Наприклад, у дошкiльникiв провiдним процесом у психiчному розвитку є пам’ять, а у молодшого школяра мислення.

З. Стадiальнiсть: етапи розвитку мають певну послiдовнiсть i взаємозв’язанi. Новий етап виникає на основi попереднього i вносить свої неповторнi риси у психiку дитини.

Характеристиками кожної стадiї психiчного розвитку виступають соцiальна ситуацiя розвитку, основнi новоутворення психiки й особистостi та провiдна дiяльнiсть.

Пiд соцiальною ситуацiєю розвитку розумiється спiввiдношення зовнiшнiх i внутрiшнiх умов розвитку психiки особистостi (Л. С. Виготський). Вона визначає ставлення дитини до оточуючого та вимоги дорослих до дитини.

Як вiковi новоутворення виступає новий тип будови особистостi та її дiяльностi, психiчнi змiни, що виникають у цьому вiцi й визначають перетворення в свiдомостi дитини, її внутрiшнє й зовнiшнє життя. Це тi позитивнi надбання у психiцi, якi дозволяють перейти до нової стадiї розвитку.

Провiдна дiяльнiсть забезпечує кардинальнi лiнії психiчного розвитку на певнiй його стадії (О. М. Леонтьєв). У цiй дiяльностi формуються основнi особистiснi новоутворення, вiдбувається перебудова психiчних процесiв i виникають новi види дiяльностi. Так, наприклад, у предметнiй дiяльностi у ранньому вiцi формуються «гордiсть за власнi досягнення», активнее мовлення, складаються передумови для виникнення iгрової й продуктивних видiв дiяльностi.

4. Диференцiацiя та iнтеграцiя психiчних процесiв i властивостей. Диференцiацiя означає послiдовне ускладнення психiки шляхом накопичення новоутворень. Так, пiсля народжоння найбiльш розвиненим психiчним процесом є вiдчутгя, на його основi виникає сприймання, потiм пам’ять, згодом — наочно-дiйове мислення i уява.

Інтеграцiя — змiцнення та розширення зв’язкiв мiж окремими психiчними утвореннями. Так, завдяки розвитку волi з’являються довiльна увага, пам’ять, управлiння емоцiями.Дорослий володiє всiма видами мислення, якi в онтогенезi з’явилися послiдовно.

5. Змiна спiввідношення детермiнант психiчного розвитку.

З вiком дитини змiнюється спiввiдношення бiологiчних i соцiальних факторiв психiчного розвитку. Із розширенням зв’язкiв дитини iз соцiальним середовищем эростає роль соцiальних впливiв. Змiнюються i самi соцiальнi детермiнанти (сiм’я, школа, клас, друзi).

Для людини провiдну роль у психiчному розвитку вiдiграє соцiальний фактор. Соцiальне середовище є джерелом психiчного розвитку. У ньому вирiзняють три компоненти:

• Макросередовище – суспiльство, його соцiально-економiчна i полiтична система;

• Мезосередовище - нацiонально-культурнi та соцiально-демографiчнi особливостi населення за мiсцем проживання дитини;

• Мiкросередовище – безпосереднє оточення, близькi дорослi, сiм’я.

Суслiльство органiзовує передачу суспiльного досвiду через навчання i виховання у спецiальних закладах. Навчання i виховання органiзовуються з урахуванням вiкових можливостей дитини, а тому необхiдноїх вивчити, з’ясувати.

Суспiльний досвiд засвоюється не автоматично, а через активнiсть i дiяльнiсть дитини. З певного етапу онтогенезу дитина навчається сама регулювати свiй розвиток.Її особистiсть стає окремою детермiнантою психiчного розвитку.

6. Пластичнiсть — здатнiсть психiки до змiн, яка з вiком знижується. Так, дитина до 2—3 рокiв може оволодiти будь-якою мовою, залежно вiд соцiального оточення i незалежно вiд раси чи нацiональностi. Але вже у шкiльному вiцi засвоєння нової мови значно ускладнюється. Пластичнiсть виявляється також у компенсацiї певних недолiкiв одних властивостей посиленим розвитком iнших. Наприклад, послабленi зiр чи слух спричиняють посилення дотику, нюху.

ВИСНОВКИ про загальнi закономiрностi онтогенезу психіки: — пспхічний розвиток виступає як процес кількісних та якiсних змiн, що вiдбуваються у ходi дiяльностi і спiлкування дитини; — пспхічний развиток має такi ознаки, як: гетерохроннiсть, асинхроннiсть, стадiальнiсть, диференцiацiя та інтеграція психічних процесiв, зміна спiввідношення детермінант пспхiчного розвитку, пластпчність; — характеристиками стадій психiчного розвитку виступають соцiальна ситуація розвитку, основнi новоутворення психiки й особистостi, провідна дiяльнiсть; — для людини провідну роль у психічному розвитку відіграє соцiальний фактор.