Економічна щільність току а/мм2

Таблиця 2

Провідник	Число годин викор.максимуму за рік
	1000-3000	3000-5000	>5000
Неізольовані пр. Мідні Алюмінієві Кабелі з папер. і пр. з рез. ізол. Мідні жили Алюмінієві Кабелі з рез.і пл.ізоляцією Мідні жили Алюмінієві	2,5 1,3 3,0 1,6 3,5 1,9	2,1 1,1 2,5 1,4 3,1 1,7	1,8 1,0 2,0 1,2 2,7 1,6

Розрахунок кабелів і ліній електропередач

Лекція № 18

VI. Вентиляція Загальні відомості про вентиляцію

1. Гігієнічні основи вентиляції.

Сучасні умови життя людини вимагають ефективних штучних засобів оздоровлення повітряного середовища. Цій меті слугує техніка вентиляції.

До факторів, шкідлива дія яких ліквідується за допомогою вентиляції, відносяться: надлишкове тепло – променеве, надлишкові водяні пари – волога, гази і пари хімічних речовин загально токсичної і подразнювальної дії, токсичний і нетоксичний пил, радіоактивні речовини.

Надлишкове тепло. Доросла людина в спокійному стані при нормальних мікрокліматичних умовах виділяє в навколишнє середовище 75-100 ккал / год, з яких в середньому 20% падає на конвекцію, 55 % на випромінювання. Кількість виділяє мого тепла змінюється в залежності від фізичного навантаження і температури повітря в приміщенні.

В приміщеннях, де знаходиться одночасно велика кількість людей, тепловиділення створює негативні умови що шкідливо впливають на самопочуття, здоров’я і працездатність.

Надлишкові водяні пари – волога. Кількість водяної пари виділяє організм людини при помірній температурі повітря і невеликому фізичному навантаженні, складає 40-75 г/год. При високій температурі середовища виділення вологи може збільшитись до 150 г/год. Надлишковий вміст водяної пари може мати місце з великою ______ людей.

Поєднання великої вологості повітря і високої його температурі впливає на процес випаровування: віддача тепла через випаровування у людини зменшується і через його організм накопичується тепло. При надлишковій вологості в повітрі приміщень і температурі нижче точки роси утворюється туман із водяної пари і з’являється на огороджуючи конструкціях конденсат.

Гази і пара. Людина в стані спокою на протязі 1 год. Вдихає і видихає в середньому 500 л повітря. При видиханні вміст кисню зменшується, а азоту і вуглекислого газу зростає.

Вміст вуглекислоти в повітрі в приміщеннях з великою кількістю людей може слугувати показником забруднення повітря внаслідок життєдіяльності людського організму.

Пил і мікроорганізми. Пил, що знаходиться в повітрі негативно впливах на здоров’я людини. Найбільш шкідливими є вміст двоокисів кремнію SiO₂ і азбесту, що викликає хвороби сілікоз і азбестос. Свинцевий пил викликає хронічне отруєння.

Важливим показником санітарного стану повітря в приміщеннях є кількість наявних в ньому мікроорганізмів. Число (їх кількість) збільшується при збільшенні забрудненості повітря пилом. Повітря вважається забрудненим, якщо в 1 м³ знаходиться більше 4500 мікроорганізмів.

Радіоактивні речовини. Забруднення радіоактивними речовинами відрізняється підвищеною токсичністю при накопиченні в великій кількості вони можуть призвести до шкідливого радіоактивного ураження.

2. Визначення необхідного обміну повітря (повітрообмін).

Повітрообміном називають часткову або повну ______ повітря, що має шкідливості, чистим атмосферним повітрям. Для визначення необхідного повітрообміну необхідно знати кількість шкідливостей, що виділяються(волога, гази, пари) за 1 год., допустима кількість шкідливостей в 1 м³ повітря приміщення; кількість шкідливостей, що вмістяться в 1 м³ повітря, що подається в приміщення.

Кількість повітря, що подається або вилучається , віднесена до його внутрішньої кубатури, називають кратністю повітрообміну. При цьому знак (+) означає повітрообмін по притоку, знак (-) по витяжці

n =

Вирішуючи це рівняння відносно L отримаємо вираз для визначення об’єму притока чи витяжки при загально обмінній вентиляції.

Необхідний повітрообмін L_{k, м}³/год, а газовою шкідливістю визначається за формулою L_k = , де

К – вагова кількість газів, що виділяється, мг/год;

К_доп – гранично допустима концентрація газів мг/м³;

К_пр - концентрація газів в приточному повітрі мг/м

Величина необхідного повітрообміну L_G, м^3/год, вихід із вмісту в повітрі водяних парів, визначається за формулою:

L_G = , де

G – маса водяних парів, що виділяються, г/год;

d_вид – волого вміст приточного повітря, г/кг сухого повітря;

р – щільність приточного повітря , кг/м³.

Гігієнічними нормами установлені не волого вміст повітря, а його відносна вологість і температура.

Необхідний повітрообмін по надлишковому теплі визначається за формулою:

L_Q =

Q_надл – надлишкове тепло, ккал/год,

р – щільність повітря кг/м³,

с – теплоємність повітря, ккал/кг град,

t_вид та t_пр – температура повітря що вилучається і подається. Аналогічно можуть бути виконані і інші розрахунки.

3. Поняття про способи організації повітрообмінуі улаштування систем вентиляції.

Повітряне середовище в приміщенні, що задовольняє санітарним нормам, забезпечується в результаті видалення забрудненого повітря із приміщення і подачі чистого зовнішнього повітря. Відповідно цьому системи вентиляції діляться на витяжну і приточну.

По способу переміщення вилучає мого із приміщення і подаваємого в приміщення повітря розрізняють вентиляцію природню (неорганізовану і організовану) і механічну (штучну).

Неорганізована природня вентиляція – це повітрообмін в приміщеннях повітря, що відбувається під впливом різниці тисків зовнішнього і внутрішнього повітря і дії вітру через нещільності (шпарини) огороджуючи конструкцій, а також при відкриванні кватирок, фрамуг і дверей.

Організована природня вентиляція відбувається також під дією різниці тисків зовнішнього і внутрішнього повітря і дії вітру через спеціально влаштовані в зовнішніх огороджуючи конструкціях отворах. Цей тип вентиляції називають аерацією.

Механічною чи штучною вентиляцією називають спосіб подачі повітря в приміщення чи його видалення з приміщення з допомогою вентилятора. Такий тип вентиляції є більш досконалим, тому що при його подачі в приміщення він може бути спеціально підготовленим у відношенні його чистоти, t^о і вологості.

Системи механічної вентиляції, що автоматично підтримують в приміщеннях метеорологічні умови на заданому рівні, незалежно від зміни параметрів зовнішнього повітряного середовища, називаються системами кондиціювання повітря.

За способом обміну повітря в приміщеннях вентиляція може бути загальною, місцевою, локалізуючою, змішаною і аварійною.

Загальна вентиляція, що зветься загально обмінною передбачається для створення однакових умов вітряного середовища в цьому приміщенні, головним чином в робочій зоні (Н = 1,5-2 м від підлоги).

Місцева вентиляція створює місцеві (на робочих місцях), що відповідає гігієнічним вимогам умов повітряного середавища, відмінні від умов в іншій частині приміщення(приклад приточної вентиляції – подача струменю чистого повітря безпосередньо на робоче місце.

Локалізуюча вентиляція – уловлювання шкідливих домішок (виділень) безпосередньо у виробничих установок за допомогою спеціальних ціфритів, що попереджують доступ шкідливих виділень в приміщенні.

Змішані системи – використовують головним чином в виробничих приміщеннях. Вони представляють собою комбінацію загально обмінної і місцевої вентиляції.

Аварійні вентиляції установки передбачаються в приміщеннях, в яких можливе раптове неочікуване виділення шкідливостей в кількості що значно перевищують допустимі. Ці установки включають в тому випадку, коли необхідно терміново видалити шкідливі виділення.

Лекція № 19