3. Системи електропостачання міст (схема).

Система електропостачання міста включає в себе елементи енергетичної системи. Що забезпечує розподіл електроенергії споживачами. До міських електричних мереж відносяться:

1. мережі з напругою 110 КВ і більше, які включають кільцеві мережі зі понижуючими станціями (ПС);

2. розподільчі мережі напругою 10-20 КВ, що включають трансформаторні підстанції (ТП) і лінії, що з’єднують центри живлення з ПС і ТП між собою;

3. розподільчі мережі до 1000 В.

До понижуючих підстанцій відносять:

1. міські підстанції (35-220 КВ), які розташовують в безпосередній близькості до меж міста;

2. підстанції глибоких вводів 110-220 КВ. Що споруджують безпосередньо на території районів і в промислових зонах великих міст (під підстанцією глибокого вводу підрозумівають підстанцію. Що розташовується в жилій, або промисловій зоні міста, яка живиться радіальною повітряною або кабельною лінією електропередачі.

3. трансформаторні підстанції 10-20/0,38 КВ.

1. – ланка – лінія електропостачання напругою 35 КВ і вище (в склад входить знижуючі станції).

2. – ланка – лінія електропостачання напругою 6-10 КВ її живлення іде від розподільних підстанцій(РП).

3. – трансформаторні підстанції.

4. – розподільна мережа 0,38 КВ.

Розподільчі мережі в залежності від рівня надійності підрозділяють на наступні типи:

• найпростіші радіальні (мал. 1);

• петльові (що мають подвійне живлення) (мал. 2);

• петльові автоматизовані (автоматизований ввід резерву).

Електростанція

Підстанція вищої напруги 220 КВ і більше

В исоковольтна лінія 110 КВ

Підстанція 110/10 КВ

1. енергосистема;

2. центр міста;

3. середня частина міста;

4. околиці міста.

Конструкції кабелів і їх прокладка

1. Токопровідна жила;

2. Фазна жила ізоляція;

3. Поясна ізоляція;

4. Свинцева або алюмінієва оболонка;

5. Броня;

6. Захисне покриття.

Токопровідні жили виконуються із міді або алюмінію. Ізоляція із паперу, резини або пластмаси. Броня виконується з стальної стрічки або із дроту.

Кабелі від 1-35 КВ. Для кабелів 110-525 КВ застосовують масло заповненні трубопроводи. Якщо в ґрунтах є речовини, що порушують цілісність кабелю, а також в зонах небезпечних із-за корозії застосовують кабелі зі свинцевою оболонкою (Б_л і Б_гл) або з алюмінієвою оболонкою з покриттям із пластмаси (Б_в і Б_п).

При маркуванні кабелів застосовують позначення:

А – жила токопровідна із алюмінію (на початку марки).

А – герметична оболонка із алюмінію (в середині марки).

Б – броньований двома стальними стрічками.

В – оболонка із поліхлорвінілового пластику (перша аьо друга літера на початку марки).

Г – не має захисного покриття на броні.

К – броньований круглим дротом (в кінці марки).

Н – в резиновій негорючій оболонці.

П – поліетиленова ізоляція (перша чи друга літери спочатку).

П – броньований плоским стальним дротом (в кінці марки).

С – з оболонкою із свинцю.

Б_л і Б_в – броньовані стальними стрічками з різною подушкою.

Б_н – броня з негорючим покрівельним матеріалом.

Переріз кабеля знаходять за нормативною щільністю струму f = , мм²,де

А_р – розрахунковий струм на лінії в Амперах;

А_норм – нормативна щільність току Ам/мм².

При тасуванні кабельної лінії необхідно уникати грунти з підвищеною агресивністю, підвищеним температурним режимом. Повинні бути виключені механічні пошкодження і температурні деформації. З’єднання кабеля роблять за допомогою муфт, кількість яких на 1 км нової лінії не повинно бути більше 4-6 штук.