86. Стратегії макрорегіональних інтеграційних об’єднань.

З розвитком міжнародних інтеграційних процесів усе більшого значення набувають стратегії, що розробляються й здійснюються на макрорегіональному рівні, в міжнародних регіональних об'єднаннях. Ступінь впливу стратегій макрорегіональних об'єднань на світове співтовариство за¬лежить переважно від рівня інтегрованості об'єднання: чим глибший процес інтеграції, тим більший вплив. 

У світі нараховуються вже десятки макрорегіональних об'єднань різного рівня інтеграції. Стратегії більшості з них мають вузько ло¬кальний характер або слабко виражений вплив на економічний роз¬виток регіону, не говорячи вже про світову економіку. Серед найвпливовіших та найцікавіших за складом учасників є такі організації: Європейський Союз; Північно-Американська угода про вільну тор¬гівлю (НАФТА); Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН); Південний спільний ринок (МЕРКОСУР); Співдружність Незалежних Держав (СНД). 

Кожне макрорегіональне інтеграційне об'єднання має свою стра¬тегічну мету, заради здійснення якої об'єднання утворюються. З по¬глибленням інтеграційних процесів в об'єднання, з виходом на на¬ступний рівень інтеграції, а також з огляду на зміни економічної й політичної ситуації стратегічна мета може доповнюватися, уточню¬ватися або змінюватися.  Європейський Союз - макрорегіональне об'єднання з найвищим рівнем міжнародної економічної інтеграції. Союз ставить перед собою такі цілі: 

• сприяти стійкому й гармонійному економічному й соціальному прогресу, особливо шляхом утворення простору без внутрішніх кордонів, економічного й соціального згуртування й утворення економічного й валютного союзу; 

• сприяти утвердженню індивідуальності Союзу на міжнародних мережах, особливо шляхом здійснення спільної зовнішньої полі¬тики й політики безпеки; 

• посилити захист прав та інтересів громадян держав-членів за до-помогою введення громадянства Союзу; 

• розвивати тісне співробітництво в галузі правосуддя й внутріш¬ніх справ; 

• повністю зберігати досягнутий рівень інтеграції Співтовариства.

Відповідно поставленій меті й визначеним цілям формується по¬літика Європейського Союзу з різних напрямків діяльності. 

Економічна політика ЄС здійснюється за такими напрямами: торгівля; виробництво (промисловість, сільське господарство, тран¬спорт); рух факторів виробництва (капітал, робоча сила); регулю¬вання відносин між суб'єктами міжнародної економіки в межах ЄС (конкуренція, антимонопольне законодавство та ін.). 

Зовнішньоекономічна політика ЄС спирається на угоди, що укла¬дено з іншими країнами в контексті міжнародних правових норм, зо¬крема норм і принципів, що розроблені ООН, СОТ, МВФ. Спільна зовнішня політика спрямована на захист спільних цінностей, осно¬вних інтересів, незалежності та цілісності Союзу. Вона передбачає співробітництво держав-членів за такими напрямами: 

• визначення принципів спільної зовнішньої політики; 

• узгодження спільних дій; 

• узгодження спільних позицій; 

• зміцнення систематичного співробітництва між державами-членами в політичній сфері. 

Співдружність Незалежних Держав (СНД) утворилася в 1991 р. після розпаду Радянського Союзу. 

Головною метою СНД задекларовано співробітництво в політич¬ній, економічній, гуманітарній, екологічній та культурній сферах для всебічного й збалансованого економічного й соціального розвитку держав-членів. Таке співробітництво має перетворитися в перспек¬тиві на Економічний союз. 

Принципи СНД: держави-члени суверенні й рівні, держави-члени є самостійними й рівноправними суб'єктами міжнародного права. 

Передбачалося, що СНД стане потужним економічним об'єднанням на кшталт Європейського співтовариства. Були підстави очікувати швидкий розвиток інтеграційних проце¬сів між державами Співдружності, оскільки на початку 90 - х років ще збереглися виробничі зв'язки між підприємствами колишніх рес¬публік СРСР. Тривалий процес територіального розподілу праці в межах Союзу утворив механізм доповнення, кооперації між економі¬ками союзних республік. Необхідно було пристосувати цей механізм до нових умов, пов'язаних з переходом до ринкової економіки. До того ж відсутність мовного бар'єру, культурні, навіть сімейні зв'язки сприяли успішному розвитку інтеграції. Проте насправді цей процес іде з великими труднощами.