12.Класиф хар соц пед в зош

13.Види і завдання діяльності молодшого спец в зош

14. Поведінка та обрис соу пед

1. Стиль Співробітник соціальної служби має підтримувати високі моральні стандарти своєї поведінки,; чітко розрізняти заяви і дії, зроблені ним як приватною особою і представником своєї професії.  2. Компетентність і професійне вдосконалення Соціальний педагог (працівник) мусить докласти всіх зусиль до тою, щоб бути і залишатися спеціалістом — експертом у професійній практиці та виконанні професійних обов'язків. 3. Чесність 4. Навчання і дослідницька робота Спеціаліст у сфері соціальної роботи має постійно підвищувати професійні знання, майстерність, залучатися до системи навчання і дослідницької роботи. Він мусить: а) чітко усвідомлювати, які наслідки може мати ця робота для людини; в) захищати учасників від незаконного фізичного або душевного дискомфорту, розладу, небезпеки або приниження; д) розглядати інформацію, отриману щодо учасника дослідження, як конфіденційну; 5. Права, прерогативи, першочерговість інтересів клієнтів Соціальний педагог і працівник мають докласти максимум зусиль, щоб виховати і розвинути самостійність клієнта. 6. Конфіденційність і збереження таємниці. Співробітник соціальної служби повинен поважати таємниці клієнтів і не розповсюджувати інформацію.

7. Гонорари Соціальний педагог і працівник не повинні приймати цінних подарунків за виконану роботу.  8. Повага, чесність, ввічливість Соціальний педагог (працівник) повинен ставитися до колег із повагою, ввічливістю, довірою, бути делікатним й справедливим.

15.Кодекс етики соц пед в зош

16.Якості в зош

17.культ іст традиції-

18.древня русь-

19. церква провідний інститут

Релігія як соціальний інститут являє собою складне суспільне явище, цілісну систему особливих уявлень, почуттів, культових дій, установ і різних об'єднань віруючих. Вічні моральні цінності, які проповідує церква (любов і турбота про ближнього, чесність, терпіння і пр.), релігійні свята і традиції, релігійна музика та ін можуть надавати великий вплив на засвоєння дитиною моральних норм суспільства, правил поведінки в ньому. Тому для дитини релігія може відігравати важливу роль в процесі її соціалізації. ». Православна церква із самого свого заснування проголосила милосердя як один з найважливіших шляхів виконання основної християнської заповіді «розлюби ближнього як себе самого». Причому милосердя як діяльна любов до ближнього, через яку затверджувалася любов до Бога, повинно було виражатися не просто  в жалі, співчутті до стражденних, а в реальній допомозі ім. У давньоруському суспільстві практичне виконання цієї заповіді зводилося, як правило, до вимоги подавати милостиню нужденним. Надалі одержали розвиток і інші форми прояву милосердя, найбільш значима з який – благодійність

20.

21.

22. Свої думки про благодійність на сьогодні Благодійність має на увазі надання приватними особами чи організаціями безоплатної і, як правило, регулярної допомоги нужденним людям. Виникнувши як прояв милосердного відношення до ближнього, благодійність стала сьогодні однієї з найважливіших складових громадського життя практично кожної  сучасної держави, що має свою юридичну базу і різні організаційні форми.Однак у кожній країні розвиток благодійності має свої історичні особливості. 

23.

24.Правові основи соц захисту дит в зош

25.Спільне та відмінне в зош

26.Підготовка соц пед в різних країнах світу в зош

27.Роль сім’ї в зош

28.Форми соц пед роботи сім’ям в зош

29.Зміст психологічних механізмів

Як відомо, існує кілька автономних психологічних механізмів соціалізації, за допомогою яких батьки впливають на своїх дітей. Це насамперед ідентифікація і наслідування, у процесі яких діти засвоюють соціальні норми поведінки, ціннісні орієнтації, беручи приклад з батьків, прагнучи стати такими, як вони. При цьому наслідування супроводжується певними очевидними діями, тоді як ідентифікація передбачає ототожнення дитини з батьками на основі сильного емоційного зв'язку з ними.Батьки можуть використовувати різні засоби заохочення — соціально-психологічні (наприклад, похвала) чи матеріальні (винагороди, привілеї).

Психолог Е. Шефер розрізняє кілька стилів сімейного виховання, що пов'язані, на нашу думку, з авторитарним, ліберальним і демократичним стилями .

Оптимальним для практики сімейного виховання вважається демократичний стиль, що характеризується високим рівнем вербального спілкування між дітьми і батьками; включеністю дітей в обговорення сімейних проблем; урахуванням їхньої думки; готовністю батьків у разі потреби прийти на допомогу дітям, одночасно з вірою в їх успішну самостійну діяльність, адекватним батьківським контролем. Відхилення від демократичного стилю в бік авторитаризму, ліберальної вседозволеності чи надмірної центрації на дитині спричинює відповідні деформації її особистості.