1.Соц пед як наука і сфера практичної діяльності.

Соціальна педагогіка— галузь педагогіки, яка вивчає особливості організації соціального виховання, вплив на розвиток особистості різних факторів соціального середовища.

Соціальна педагогіка відмовляється від домінуючого до останніх років погляду на виховання як на формування особистості у відносно замкнутих педагогічних системах (дитсадок, школа, вуз). Вона підкреслює, що найбільш сильний вплив на становлення особистості має сім'я та найближче соціальне оточення. Тому лише вся сукупність умов і впливів, в яких проходить розвиток людини - школа, засоби масової інформації, соціальні установи суспільства, різні мікросередовища, культурні традиції та Інше - у взаємодії визначають процес соціального формування особистості. Тому визначення, організація та використання всього виховного потенціалу соціуму для становлення індивіда є основним змістом соціальної педагогіки.

2. Предмет і завдання соц пед

3.Методи соц пед діяльності.

Основою методів соціально-педагогічної діяльності є методи виховання.

Існує багато класифікацій методів виховання.

— методи організації діяльності і формування досвіду суспільних відносин;

— методи впливу на свідомість, почуття і волю в інтересах формування науково-матеріалістичних поглядів і переконань;

— методи стимулювання й регулювання діяльності та поведінки вихованців. До групи методів належать: бесіда, розповідь, співбесіда, консультація, порада, диспут, ситуацій життя.

— метод переконань;

— метод позитивного прикладу;

— метод привчання;

— метод вправ;

— методи схвалення і засудження. Група методів містить: педагогічні вимоги, співробітництво, громадську думку, приклад і його аналіз, привчання, вправи, педагогічні ігри, виховні ситуації.

— методи формування свідомості особистості;

— методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки;

— методи стимулювання поведінки та діяльності;

— методи контролю, самоконтролю і самооцінки у вихованні. Група включає: цілепокладання, педагогічне співробітництво, самовиховання, до якого належать адаптація, привчання, вправа, педагогічна гра, консультація, самоаналіз, саморегуляція.

— методи організації і самоорганізації дитячого виховного колективу;

— методи організації щоденного спілкування, ділової, товариської, довірчої взаємодії в нормальних і екстремальних ситуаціях;

— методи дитячої самодіяльності;

— методи педагогічного впливу, корекції свідомості та поведінки, стимулювання і гальмування діяльності дітей, збудження їх до саморегуляції, самостимулювання й самовиховання. Групи належать: стимулювання і мотивація, позитивні емоції, змагання, переконання, схвалення, засудження.

— формування свідомості особистості (розглядається як провідний метод формування світогляду);

— виховання і самовиховання сучасної культури діяльності і людяних відносин у практичному житті;

— формування високоморальних якостей особистості у процесі навчання і праці;

— активізація діяльності та самовиховання;

— педагогічних зрізів і корекції педагогічного процесу в єдності з вихованцями. Групи належать: анкетування, інтерв'ю, опитування, співбесіда, оцінка вихованості, педагогічний зріз.