Білет 1

1. Методологічні вимоги до педагогічної технології в ракурсі її застосування в інклюзивному освітньому середовищі.

Педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям тех- нологічності). Концептуальність. Кожній педагогічній технології по- винна бути властива опора на певну наукову концепцію, яка містить філософське, психологічне, дидактичне й соціально- педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети. Системність. Педагогічній технології повинні бути властиві всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок усіх його частин, цілісність. Можливість керування. Передбачає можливість діаг- ностичного покладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами й методами з метою корекції результатів. Відтворюваність. Можливість використання педаго- гічної технології в інших ідентичних освітніх закладах, іншими суб'єктами. Візуалізація (характерна для окремих технологій). Пе- редбачає використання аудіовізуальної й електронної техніки, а також конструювання й застосування різноманітних дидак- тичних матеріалів і оригінальних наочних приладів. Поняття «педагогічна технологія» може бути пред- ставлено трьома аспектами [4]: ÿ науковим: педагогічна технологія – частина педагогіч- ної науки, яка вивчає та розробляє цілі, зміст, методи навчання та проектує педагогічні процеси; ÿ процесуально-описним: алгоритм процесу, сукупність цілей, змісту, методів и засобів для досягнення запла- нованих результатів навчання; ÿ процесуально-діючим: здійснення технологічного (педа- гогічного) процесу, функціонування усіх особистих ін- струментальних та методологічних педагогічних засобів. Таким чином, педагогічна технологія функціонує і у якості науки, яка досліджує найбільш раціональні шляхи навчання, і в якості системи засобів, принципів і регулято- рів, застосовуваних у навчанні, і в якості реального проце- су навчання

Технічні технології - передбачають забезпечення особливими технічними засобами учасників інклюзивного навчання в залежності від виду нозології, а саме: спеціалізований технічний супровід навчання, метою якого є забезпечення адаптивними технічними засобами та спеціальними технологіями навчання. Застосування технічних технологій повинно компенсувати функціональні обмеження людей з інвалідністю, які утруднюють пересування в освітньому просторі та унеможливлюють сприйняття ними навчального матеріалу. Адаптивні технічні засоби навчання - це програмно-апаратне забезпечення, що містить увесь арсенал сурдо-, тифло технічного та іншого спеціалізованого обладнання залежно від нозології учасників інклюзивного навчального процесу. Важливу роль в організації інклюзивного навчально-виховного процесу відіграють також спеціальні технології навчання -комп'ютерні, інформаційні, мультимедійні, тощо.

Архітектурні технології - передбачають усунення перешкод-бар'єрів середовища, в яких живе та навчається учасник інклюзивного процесу. Безбар' єрне середовище є основною передумовою інтеграції людей з обмеженими можливостями у суспільство, їх доступу до повноцінної освіти, працевлаштування, усунення соціально-побутових форм ізоляції. Перешкоди з якими зіштовхуються люди з обмеженими можливостями класифікуються як явні та приховані. До явних відносяться: фізичні (архітектурні бар'єри, недоступний транспорт); інформаційні (коли формат подачі інформації можеробити її недоступною, наприклад, коли на світлофорі для незрячої людини горить тільки світло без звукового супроводу, або для глухого наявний тільки звуковий сигнал без наочного) Приховані перешкоди можуть носити інституційний характер (законодавчо виписано про неможливість здійснення якоїсь дії із-за заборони або не передбачення законодавством) та поведінковий (коли через відношення суспільства або органів місцевого самоврядування неможливо вирішити питання перенесення паркану на кілька метрів в сторону щоб можна було проїхати візком, або поставити транспортний засіб яким керує людина з особливими потребами, тощо). Саме недотримання архітектурної доступності, заважає сьогодні людям з обмеженими можливостями відчувати повносправними членами суспільства, яка обмежує їх свободу пересування, отримання послуг, тощо.

Практичне завдання:

Опишіть техніку складання казок із терапевтичним ефектом

Білет 2

Проблема класифікації технологій для інклюзивного навчання.

Інклюзивні освітні технології - це тип технологічного процесу, який заснований на відносинах не об' єкта і суб' єкта, а значною мірою на відносинах «суб' єкт - суб' єкт», де без підтримки учасників освітнього процесу, без згоди навчального закладу, людини з особливими освітніми потребами, сім' ї, та найближчого оточення не можливо забезпечити ефективність навчального результату.

Технології інклюзивного навчання - це система знань про оптимальні форми, методи, засоби та способи організації навчання людей з особливими освітніми потребами. Впровадження технологій інклюзивного навчання складається з: підготовки виконавців та організації їх роботи;• координації різноманітних суб'єктів(галузевого міністерства, академії наук та наукових шкіл, навчальних закладів різного рівня, окремих виконавців чи груп);• надання науково-методичної допомоги спеціалістам;• контролю за діяльністю суб' єктів впровадження інклюзивних технологій;• аналізу процесу технологізації;• коригування цілей (для врахування специфіки нозологій людей з особливими потребами та технічних засобів для проведення освітнього процесу);• організації інформаційного забезпечення та обслуговування процесу впровадження.

Технічні технології - передбачають забезпечення особливими технічними засобами учасників інклюзивного навчання в залежності від виду нозології, а саме: спеціалізований технічний супровід навчання, метою якого є забезпечення адаптивними технічними засобами та спеціальними технологіями навчання. Застосування технічних технологій повинно компенсувати функціональні обмеження людей з інвалідністю, які утруднюють пересування в освітньому просторі та унеможливлюють сприйняття ними навчального матеріалу. Адаптивні технічні засоби навчання - це програмно-апаратне забезпечення, що містить увесь арсенал сурдо-, тифло технічного та іншого спеціалізованого обладнання залежно від нозології учасників інклюзивного навчального процесу. Важливу роль в організації інклюзивного навчально-виховного процесу відіграють також спеціальні технології навчання -комп'ютерні, інформаційні, мультимедійні, тощо.

Архітектурні технології - передбачають усунення перешкод-бар'єрів середовища, в яких живе та навчається учасник інклюзивного процесу. Безбар' єрне середовище є основною передумовою інтеграції людей з обмеженими можливостями у суспільство, їх доступу до повноцінної освіти, працевлаштування, усунення соціально-побутових форм ізоляції. Перешкоди з якими зіштовхуються люди з обмеженими можливостями класифікуються як явні та приховані. До явних відносяться: фізичні (архітектурні бар'єри, недоступний транспорт); інформаційні (коли формат подачі інформації можеробити її недоступною, наприклад, коли на світлофорі для незрячої людини горить тільки світло без звукового супроводу, або для глухого наявний тільки звуковий сигнал без наочного) Приховані перешкоди можуть носити інституційний характер (законодавчо виписано про неможливість здійснення якоїсь дії із-за заборони або не передбачення законодавством) та поведінковий (коли через відношення суспільства або органів місцевого самоврядування неможливо вирішити питання перенесення паркану на кілька метрів в сторону щоб можна було проїхати візком, або поставити транспортний засіб яким керує людина з особливими потребами, тощо). Саме недотримання архітектурної доступності, заважає сьогодні людям з обмеженими можливостями відчувати повносправними членами суспільства, яка обмежує їх свободу пересування, отримання послуг, тощо.

Практичне

Опишіть шляхи використання ІКТ в роботі із дітьми зі зниженим зором

Специфіка використання комп'ютерних засобів для навчання дітей з обмеженими можливостями визначається загальними закономірностями їх психічного розвитку, а також враховує цілий ряд специфічних особливостей пов'язаних із структурою дефекту та характером його прояву. Саме тут, комп'ютер набуває якості «посередника», допоміжного засобу встановлення комунікативного контакту, та забезпечення каналу зв'язку дитини з зовнішнім світом. Це в першу чергу стосується дітей з порушеннямимовлення, втратою зору і слуху, ДЦП, та іншими фізичними недоліками, які суттєво обмежують можливості людини стосовно обміну інформацією. Саме тому, значний інтерес представляють такі універсальні системи як POSSUM, MAVIS, BLISS, що використовуються як допоміжні комунікативні засоби для дітей з особливими потребами.

 

     Перевагою таких систем є те, що вони можуть працювати з програмами які дозволяють розвивати та задовольняти творчі здібності, а саме малювати, складати музику, грати ігри, використовуючи при цьому будь-який пристрій введення інформації, який є індивідуальним і орієнтованим на конкретний тип порушення. Сучасні можливості комп'ютера дозволяють перекодовування інформації із однієї форми у іншу та подання її в різних видах та модальностях: перекодування візуальної інформації в усне мовлення або шрифт Брайля - для сліпих;подавання візуальної інформації в оптимальних розмірах та кольоровому рішенні для слабозорих та для осіб з порушеннями сприйняття кольору; використання програмно-апаратного комплексу «Видимая речь» (Росія) і «Русский жестовый язык» (Росія) для людей з порушеннями мовлення та слуху; POSSUM, MAVIS, BLISS - для дітей з ДЦП та фізичними недоліками. З цією метою розроблено та створено пристрої введення інформації у вигляді спеціальних масок для клавіатур, сенсорних екранів, детекторів руху очей, клавіші Брайля, ножні педалі та перемикачі. Завдяки адаптаційним можливостям мікро-комп'ютерних елементів, можна створити систему, яка дозволить інвалідам з різними порушеннями спілкуватися між собою та з здоровими людьми.

 

Так, для корекції розвитку сприйняття доцільно поєднувати комп’ютерні ігри з практичною діяльністю дитини. На сьогодні існує цілий арсенал комп’ютерних ігор корекційно-реабілітаційного змісту для розвитку сприйняття:

• форми і кольору («Каля-маля», «Вбери своїх друзів», «Вітраж», «Малюємо удвох», «Ляпки», «Чарівний гараж», «Веселі фігурки», «Зимові чудеса», «Конструктор», «Склади візерунок», «Побудуємо дім», «Чарівні ключі»);

• розміру («Матрьошки», «Що я їм», «Веселі фігурки», «Давай познайомимося», «Карусель»);

• простору і просторових уявлень («Фантастичні тварини», «Світ навколо нас», «Давай пострибаємо», «Вбери своїх друзів», «Мильні бульбашки», «Конструктор», «Вітраж», «Склади візерунок», «Малюємо удвох», «Ляпки», «Калейдоскоп», «Піймай собачку», «Побудуй дім», «Квач», «Фотополювання», «Чарівний гараж», «Новосели», «Стрілки-­малювалки», «Куб-гра», «Гусениця, що танцює», «Збери картинку», «Водій» та ін.).

Як зазначено вище, у спеціалізованих ДНЗ використовують обмежену кількість комп’ютерних програм без відповідного гігієнічного супроводу: «Relax», «Крестик», «Паучок», «Контур», «Eye», «Strabismus», «Стереотренировка».

Важливе значення у психічному розвит­ку дитини має формування уваги — це форма організації пізнання, яка в онтогенезі виникає з орієнтовних реакцій, з деякими особливостями у дітей дошкільного віку: нестійкість уваги, низький її обсяг (у дитини у віці 3 років — 2–3 од., 4–5 років — 3–5 од., 6–7 років — 7 од., у дорослого — 7±2 од.) та перевага зорової форми (мовна діяльність викликає швидку втому). Тому розвиток концентрації уваги має значення для оволодіння експресивним мовленням, розвитку фонематичного слуху, розуміння мови, а переключення уваги дозволяє встановлювати причинно-­наслідкові зв’язки, засвоювати алгоритми дії.

Розподіл уваги у дітей дошкільного віку розвинений також недостатньо (асоціативні зв’язки дозрівають приблизно у віці 5 років). Для діагностики і корекції уваги є ціла низка рекомендованих комп’ютерних ігор — «Знайти пару», «Квач», «Гусениця, що танцює», «Море», «Ліс», «Веселі фігурки», але процес комп’ютерної гри підлягає обов’язковому контролю: співвідношення фону і об’єкта на дисплеї; кількість деталей у зображеннях (включити тільки невелику), кольорів і складних об’єктів, які важко розрізняються (букви, цифри, знаки) та одночасно експонуються на екрані.

Розвиток пам’яті у дошкільників є досить важливим процесом і у дітей віком до 3–4 років має мимовільний характер. Розвиток активного мовлення якісно її змінює за рахунок збільшення об’єму, організації і регуляції пам’яті. Основний зміст пам’яті дитини формується під час гри (необхідність утримувати в пам’яті сюжет гри, виконувати роль та правила, фіксувати результати). Для розвитку пам’яті рекомендовано такі комп’ютерні ігри: «Кіо» (версії 1–3), «Давай пострибаємо», «Карусель», «Каля-маля», «Загадки клоуна», «Вітраж», «Склади візерунок», «Гусениця, що танцює», «Море», «Ліс», «Будівельники».

Розвиток у дитини уяви (процес створення нових образів шляхом переробки матеріалів, заснованих на минулому досвіді, та уявлення результату до його здійснення) формується із наслідуваних дій уже на другому році життя. У дитини віком 3–4 років переважає репродуктивна уява (після розповідей, казок, фільмів) і відсутня ініціативна творчість; образи тісно пов’язані з емоціями. У віці 5–6 років з розвитком мимовільного запам’ ятовування уява із репродуктивної перетворюється на творчу, а у 6-річної дитини підвищується цілеспрямованість та з’являється можливість зберегти уявлення при ліпленні, малюванні та конструюванні.

Комп’ютерні програми спрямовані на розвиток у дітей репродуктивної уяви і творчості шляхом залучення їх до створення яскравих малюнків із різних за кольором і розміром фігур. Рекомендовані комп’ю­терні ігри для розвитку уявлення у дітей: «Фантастичні тварини», «Каля-маля», «Конструктор», «Вітраж», «Склади візерунок», «Малюємо удвох», «Калейдоскоп», «Море», «Ліс», «Що трапилось?» тощо.

Розвиток мислення є вищим пізнавальним процесом узагальнення і опосередкованого відтворення дійсності в її суттєвих властивостях, закономірностях, зв’язках, відносинах. Предметні дії є першими інтелектуальними актами дитини, які удосконалюються і перебудовуються в результаті оволодіння мовою. У дошкільному віці активно розвивається наочно-образне мислення (вирішення завдань уже не в практичному, а розумовому плані), але дитина у мисленні більше користується не словами, а образами. На його основі у дошкільнят формується словесно-логічне мислення, яке дає можливість засвоювати знання, систематизувати накопичений досвід. Для розвитку мислення рекомендовано комп’ютерні ігри: «Фантастичні тварини», «Світ навколо нас», «Далекі країни», «Домашні тварини», «Допоможи пташеняті», «Архітектор», «Увійди у замок», «Гойдалки», «У гості до мавпочки», «Конструктор», «Клімат», «Побудуй місто», «Урожай», «Що я їм», «Матрьошки», «Космос», «Четвертий зайвий», «Одягни за сезоном», «Знайди пару», «Побудуй дім», «Новосели», «Спіймай собачку», «Світлофор», «Море», «Ліс», «Принцеса-Стонога», «Дід Мазай і зайці», «Вовк і поросята», «Чарівні ключі», «Водій», «Веселі фігурки», «Дельфін», «Переправа», «Рятувальники в космосі», «Що трапилось?», «Весела мандрівка» та ін.

Отже, своєчасне визначення порушень у здоров’ї дитини дає можливість розробити корекційно-реабілітаційну програму з використанням комп’ютера. Сумісний медичний огляд дитини педіатром і неврологом має важливе значення для комплекс­ної діагностики відхилень у здоров’ї, в тому числі мовленнєвого характеру

Білет 3.