Франція
1,Визначення політичного простору та особливості політичної трансформації.
2,Характеристика Парламенту.
3,Аналіз інституту президенства.
4,Особивості функціонування Уряду.
5,Виборча система .
6,Партійна система.
7,Регіональні структури влади та місцеве самоврядування.
1,Визначення політичного простору та особливості політичної трансформації.
1957 – увійшла до ЄС, 1949 – до нато.
2,Характеристика Парламенту.
Парламент Франції виконує більшу частину законодавчої влади та частково може контролювати діяльність уряду, згідно з Конституцією 4 жовтня 1958. Він складається з Сенату, Верхньої палати, яка налічує у своєму складі 348 обранця, та Національної Асамблеї, Нижньої палати, яка налічує — 577 депутатів. Обидві палати мають свої окремі місця засідання: Люксембурзький палац для Сенату та Бурбонський палац для Національної асамблеї.
До 1962 року, Парламент мав всю повноту влади. З цього року, він ділить її з Президентом Франції, який був обраний на президентский виборах шляхом загального голосування.
На відміну від тих повноважень, які мав Парламент під час Третьої та Четвертої Французьких республік, сьогодні, за П'ятої республіки, його влада зменшилася. Також, у зв'язку зі створенням Інституцій Європейського союзу, функції Парламенту набули деяких змін.
Національна асамблея або Національне зібрання (фр. Assemblée nationale) французької П'ятої республіки — нижня палата парламенту Франції, його верхня палата — Сенат. Національна асамблея засідає в Бурбонському палаці, розташованому на лівому березі Сени навпроти площі Згоди. Бурбонський палац побудований в 1728 році, депутати засідають в ньому з 1798 року.
Асамблея складається з 577 депутатів, що обираються на 5 років в ході прямих загальних виборів, що проходять у два тури. Як і сенатори, депутати Національної асамблеї виконують подвійну роль: спостерігають за діями уряду, звітують перед Асамблеєю в письмовій або усній формі та приймають нові закони.
Президент Національної асамблеї — це, як правило, представник лідируючої партії. Йому асистує віце-президент, як правило, представник іншої партії. Термін мандата Національних зборів — 5 років, проте за умов, передбачених конституцією, президент Франції може його розпустити й оголосити дострокові вибори.
Склад
Результати виборів 10 та 17 червня 2012 року[1].
Партія президента Олланда та її союзники отримують 331 з 577 місць в Національних зборах. Це найкращий результат, якого коли-небудь досягали соціалісти в новітній історії Франції[2].
Партії, що підтримують президента Франсуа Олланда — 331 мандат (57,37%)
Соціалістична партія — 280 місць
Ліва радикальна партія — 12
Європа Екологія — Зелені[ru] — 17
різні ліві — 22
Праві партії — 229
Союз за Народний Рух — 194
різні праві[fr] — 15
Новий центр — 12
радикали — 6
центристи[fr] — 2
Сенат (фр. Sénat) — верхня палата сучасного парламенту Франції, є однією з гілок законодавчої влади Франції. На відміну від нижньої палати парламенту Національної асамблеї вирізняється відсутністю гострих дебатів та пильної уваги з боку засобів масової інформації. Сенатом також називалася верхня палата парламенту за часів Французької революції 1799—1804 років.
Склад і вибори
До вересня 2004 року Сенат складався з 321 сенатора, які обиралися на 9 років. Зараз термін скорочений до 6 років, а склад поступово збільшувався, так що до 2010 року кількість сенаторів досягла 346 чоловік. Збільшення кількості сенаторів є віддзеркаленням демографічних змін у французькому суспільстві. Кожні три роки переобирається одна третина Сенату.
Пасивне виборче право наступає з 35 років.
На відміну від депутатів Національної асамблеї сенатори обираються у процесі непрямих виборів приблизно 150 тисячами виборців, до яких входять мери, місцеві депутати та депутати Національної асамблеї. Система складена таким чином, що надає перевагу аграрним областям. Це призводить до того, що з часу утворення Сенату П'ятої республіки він залишається консервативним — таким чином задіюється важливий законний метод стримування популізму (риторики, до якої нерідко вдаються «ліві»), зрівноважуючи принцип «революційності змін» принципом «дотримання традиції і еволюційного розвитку»[1].
За традицією, яка склалася з часів Французької революції, праві партії займають праве крило зали засідань, а ліві партії — ліве крило.
Керівництво
З 2011 року головою Сенату Франції є Жан-П'єр Бель.