П

Емоційні бар’єри

Страх помилитися, бути смішним у очах своїх колег, надмірна самокритика.

Культурні бар’єри

Журналіст боїться фантазувати вважаючи це гаянням часу.

Бар’єри сприйняття

Звички стають на заваді визначення важливих елементів завдання

Засвоєнні бар’єри

Норми застосування значень, можливостей і табу

сихічні бар’єри за М. Глейтманом, А. Фрідлундом Д. Райсбергом

Щоб людина від творчого процесу відчувала естетичну насолоду радість і задоволення їй потрібно знайти стимули. В цілому важко виділити будь-які сталі технології, що забезпечують досягнення творчого осяння тому що кожний журналіст має свої секрети щодо успіху. Тому у нашому випадку цей поділ буде досить умовним.

На думку В. Олешка є такі чотири типи стимулювання:

1. Маневр відволікання – відтягування на другий план завдання пошуку рішення і заняття будь-якого іншого роботою, але такою яка не потребує великої мислиннєвого напруження(слухання музики, перегляд журналів чи прогулянка на вулиці). Таке переключення з одного виду діяльності на інший сприяє генерації нових ідей.

2. Прямий маневр – суть його полягає у спілкування з людьми не творчих професій, де можливий обмін думками між рівноправними співрозмовниками.

3. Стимул технічного сенсу – сприяє пошуку найоригінальніших складових майбутнього матеріалу, задає йому тон (перечитування віршів, художньої літератури).

4. Організаційний стимул – це організація творчої діяльності у зручний для журналіста час. Відповідно до цього журналісти поділяються на жайворонків(ті хто працює у день) і на сов (ті що працюють у нічний час доби).

Цікаву методику стимулювання творчих здібностей розробила А. Шестирина. Вона виділяє три етапи творчої діяльності: етап сприйняття (накопичення) інформації, етап рекомбінації, етап відтворення інформації. До кожного з них розроблена окрема техніка стимулювання.

На першому етапі важливо активізувати: вміння сприймати світ очима творця здібного до інтелектуальної ініціативи; прагнення до творчого та чуттєвого контакту з навколишнім середовищем, для відновлення яскравих моменті у нашій свідомості, які колись відбувалися з нами; здатність до грунтовного об’ємного сприйняття та повноти вражень, вдалого формування достовірного образу; потребу бачити щось нову звичайних речах.

На другому етапі потрібно стимулювати: здатність до перетворюючого бачення, тобто журналіст бачить одразу те що йому буде потрібне для створення вдалого матеріалу; здатність до синтетичного сприйняття(вміння знаходити зв'язок між різноманітними елементами і одразу вибудовувати так звану піраміду дій); здатність образного бачення, автоматична побудова асоціативних зв’язків щодо об’єкта за яким ведеться спостереження.

На третьому етапі важливим є стимулювання творчої працездатності, зокрема самостійно виділяти та акцентувати на проблемі; шукати шляхи для втілення в реальність відповідної теми, найефективніше використовувати здобуті професійні навики у творчій діяльності.

О. Туриніна, дослідниця журналістської творчості вважає, що всі стимули можна звести до таких найосновніших методі стимуляції творчості: розвивати у собі духовну культуру, критично ставитися до інформації, вміти переводити увагу на щось інше в разі так званого творчого голоду, виробляти у собі психологічну культуру до навколишнього світу, не соромитися консультуватися з експертами у вирішенні складних питань, завжди шукати мотивацію при виконанні одноманітної роботи.

У результаті дотримання всіх вище перелічених правил і успішного завершення спроб вирішити проблему виникають приємні відчуття – це ага-переживання. Вони роблять людину щасливою, тому є мотиваторами творчої діяльності, а отже допомагають вирішити всі життєві задачі. Це відбувається за таким принципом, коли виникає проблемна ситуація відбувається автоматичне переструктурування її. Вирішення проблеми приходить несподівано, як осяяння.

Література:

1. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: підручник / В. Й. Здоровега. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с.

2. Олешко В. Ф. Журналистика как творчество. Учебное пособие для курсов «Основи журналистики» и «Основы творческой деятельности журналиста» / В. Ф. Олешко. – М.: РИП-холдинг, 2003. – 169 с.

3. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности [Текст] / Е. П. Ильин. – СПб.: Питер, 2009. – 448 с.

4. Пономарев Я. А. Психология творчества / Я. А. Пономарев. – М.: Издательство «Наука», 1976. – 304 с.

5. Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості / Д. М. Прилюк. – К.: Вища школа, 1973. – 272 с. 

6. Туриніна О. Л. Психологія творчості / О. Л. Туриніна. – Київ: МАУП, 2007. – 160 с.

7. Черникова Е. В. Основы творческой деятельности журналиста: Учеб. пособие / Е. В. Черникова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Школа издательского и медиа бизнеса, 2012. – 414 с.

8. Шестерина А. М. Психология журналистики / А. М. Шестерина. Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2010. – 330 с.