Закони творчості

Генетична детермінованість творчості

Важливо чимшвидше виявити сильні сторони особистої креативності і чим інтенсивніше розвивати їх у всіх видах творчості(художній, дослідницькій).

Розвиток творчих здібностей у контакті з середовищем

Чим ширший у людини діапазон способів взаємодії із середовищем, тим швидше вона найде найбільш ефективні механізми саморозвитку у всіх сферах. Журналістові важливо розвивати всі форми контакту з зовнішнім середовищем у тому числі власні спостереження, повідомлення ЗМІ, спілкування та взаємозв’язок з людьми.

Незворотність розвитку

Занурившись у творчий процес, людина відчуває у ньому потребу - потребу у певному функціонуванні і стилі діяльності мозку, що направлений на вирішення нових задач. У цьому випадку важливо знайти компроміс між творчістю і ремеслом.

2.2 Стадії творчого процесу

Через всю історію психології творчості проходить проблема особливостей розуміння та класифікації етапів творчого процесу. У різні епохи існували свої точки зору щодо цієї проблеми.

Перші спроби розкрити етапи творчого процесу належать російському інженерові П. К. Енгельмеєру, який поділяє процеси роботи на такі акти: бажання, знання, вміння.

Етапи творчого процесу за п. К. Енгельмеєром

Зародження задуму (передбачення винаходу)

Вироблення схеми чи плану (винахід доказується)

к

Винахідик вступає у двобій з матерією(винахід здійснюється)

Про три етапи творчого процесу, окрім П. К. Енгельмеєра говорили і А. М. Блох(виникнення ідеї, виникнення ідеї у фантазії, перевірка і розвиток ідеї) і Ф. Ю. Левінсон-Лессінг (накопичення фактів методом спостереження та експерименту, виникнення ідеї у фантазії, перевірка і розвиток ідеї).

Пізніше в психології стала популярна чотирьохстадійна теорія Г. Воллесома. Він виділив такі стадії: підготовка, визрівання(інкубація), натхнення(осяяння), перевірка істинності. Саме осяяння(інсайт) вважалося найважливішою складовою творчості того часу і складалося з чотирьох стадій.

С Стадія підготовки(тривале зосередження на проблемі) тадії інсайту

Стадія фрустрації(тимчасове не розв’язування проблеми через виснаження творця)

Період інсайту(непередбачуваний потік альтернативних ідей і швидка їх реалізація )

Стадія оцінки(ідеї стають значущими та соціально цінними)

Різні класифікації етапів запропоновані вище переліченими авторами на думку Я. Пономарьова можна об’єднати у такі чотири стадії, які у психології вважаються класичними:

1. Свідома робота (стадія логічного аналізу) – для вирішення проблеми чи певної задачі потрібний творчий підхід, використовуються ті знання, які може активізувати, відтворити при будь яких обставинах даної ситуації. Тип поведінки людини на цьому етапі визначається високим усвідомленням результатів і процесів дії. Цій фазі притаманне домінування вищих рівнів психологічного механізму творчості. Перехід до другої фази супроводжується різною зміною загального типу поведінки і відповідно різкою переміною структурних рівнів організації психологічного механізму.

2. Несвідома робота (стадія інтуїтивного вирішення) – вирішення проблеми проходить на несвідомому рівні, окрім прямого розуміння продукту діяльності, що відповідає постановці цілі, у складі результату дії є побічний ефект, неусвідомлений продукт, який виникає всупереч свідомому намірові і створюється під впливом тих властивостей предметів і явищ, які включені у взаємодію, але не існують з точки зору цілі дії. Тип поведінки на цій фазі визначається домінуванням несвідомого.

3. Перехід несвідомого у свідоме (вербалізація інтуїтивного рішення). На попередній фазі усвідомлення виявився лише в результат інтуєтивно отриманого рішення, результат взаємодії, раніше зафіксований в несвідомому досвіді побічний продукт попередньої дії. В цей момент відчуваєш практичне вирішення задачі, але пояснити, як отримано рішення, не можливо. Для виникнення такої можливості необхідна спеціальна діяльність. Повинна бути поставлена особлива задача на виявлення способу. Така задача виникає у спілкуванні. Домінуючим типом поведінки на цій фазі є заглиблення усвідомленості рішення задачі.

4. Свідома робота (формалізація вербалізованого рішення)- розвиток та остаточне оформлення і перевірка ідеї. Таке завдання виникає коли знайдене рішення виявляється потрібним засобом вирішення інших задач. На цій фазі тип поведінки відзначається домінуванням високого усвідомлення результатів і процесів дії, їх систем і відповідній цьому свідомій цілеспрямованості.

І. Підготовка

ІІ. Назрівання ідеї

ІV. Перевірка рішення

ІІІ. Натхнення

Безперечно, поділ творчого процесу на стадії є умовним, бо досить складно та й чи взагалі можливо чітко розмежувати настільки багатогранне явище людської природи, як творчість. Та зараз ми спробуємо більш детально проаналізувати творчий процес з погляду журналістики.

Д

АБСТРАКТНИЙ ЗАДУМ

. М. Прилюк у книзі «Теорія і практика журналістської творчості» вважає, що творчий процес написання матеріал у журналістиці починається від виникнення задуму, пошуків його розв’язання і завершується втілення задуму у продукті творчості. Продовження думки про важливість задуму можна знайти у дослідниці творчого процесу О. Л. Туриніної, яка виокремлює три взаємопов’язаних етапи виникнення задуму(мал.). Усі вони взаємопов’язані і доповнюють один одного. Абсолютний задум – не відтворює чіткої спрямованості в розвитку образу. Для його реалізації слід застосовувати як чуттєвий так і раціональний так званий «будівельний матеріал», пошуки якого має вигляд імповізації. Особливо підсилюють її заохочувальні питання, що стосуються осмислення та наочно-чуттєвого уявлення елементів образу, бо взаємний перехід чуттєвого та раціонального аспектів сформованого образу є рушійною силою фантазії. Коли вичерплюється фантазія в роботі над одним образом відбувається автоматичний стрибок до іншого і так безперервно, що сприяє уточненню структури та побудови образу. У результаті таких процесів виникає синтез, що є передумовою конкретного задуму, який є третім і завершальним етапом.

КОНКРЕТНИЙ ЗАДУМ

АБСОЛЮТНИЙ ЗАДУМ

ІМПРОВІЗАЦІЯ