Спілкуючись з іншими людьми у цілях зібрання матеріалу:

• старайтеся сконцентруватися не тільки на сенсі сказаного співрозмовником, і на повідомленні, яке частіше всього буває секретне;

• не спішіть з оцінкою і висновками, з початку впевніться, що саме мав на увазі ваш співбесідник;

• уникайте слів «Я вас розумію», оскільки ця фрази сприймається майже завжди негативно, краще всього прямо назвати ту емоцію, яку відчуває ваш співрозмовник (за це вам будуть дякувати);

• якщо ваш співрозмовник виявляє надлишкову емоційність, вслуховується в сенс сказаного, намагайтеся не попасти під вплив емоцій (інакше інформація буде не об’єктивна ).

2. Нерефлексивне – це уважне мовчання без втручання у розмову співрозмовника чи з мінімальним втручанням. Дуже часто цей вид слухання є єдиним, що потрібно співбесіднику, бо кожен хоче бути почутим.

Нерефлексивне слухання застосовується в основному для не дискусійних розмов чи при загрозі виникнення конфліктної ситуації.

Це слухання актуальне у таких ситуаціях:

• якщо співрозмовник хоче висловити свою точку зору;

• якщо співрозмовник говорить про свої проблеми;

• в напружених ситуаціях;

• при розмові з людиною, що має вищий статус.

Типи співрозмовника (за Дмитром Федосевим)

1. Домінуючий співрозмовник:

• його не цікавлять чиїсь інтереси;

• керується власними амбіціями;

• виявляє зверхність над журналістом з яким спілкується;

• він звертає увагу на ті прикмети вашого вигляду, з яких можна зробити висновок: піддастеся або не піддастеся ви на його вплив;

• наполеглива жорстока людина;

• легко і часто перебиває, але буде підвищувати свій голос, щоб ви не змогли перебити його;

• може замовкнути, змушуючи вас шукати до нього підхід;

• якщо він що-небудь пояснює вам, то "втовкмачує" це і цікавиться чи вірно ви його зрозуміли;

• якщо вислуховує ваші пояснення, неодмінно задає уточнюючі питання, або покаже, що вже все зрозумів;

• йому дуже нелегко прийняти свою неправоту, навіть якщо вона очевидна (він каже: "Що ж ... Це треба як слід обміркувати". Або: "Знаєш, часу в обріз, повернемося до цієї теми в інший раз");

• трапляється й таке, що він почне захоплюватися вашою правотою, але це теж демонстрація сили (Хай не правий в одному, зате правий багато в чому іншому. Нехай не правий, зате досить розумний, щоб визнати свою помилку);

• рішучий, легко згортає розмову на півслові проявляючи при цьому вишукану ввічливість, але ви добре відчуєте: точка поставлена;

• такий співрозмовник потай поважає вас, якщо ви вмієте проявити витримку і не піддаєтеся його впливу;

• якщо ви самі домінантна людина, то між ним і вами легко спалахує ворожнеча і часом не на жарт.

Констатація "ця людина домінантна" не повинна містити негативної оцінки. Звичайно, нерозумний і самозакоханий "домінант" часом нестерпний. Але його цінність полягає в умінні приймати рішення і брати відповідальність за події. Якщо ж вони наділені благородством і великодушністю, то є улюбленцями в своєму середовищі.

Як будувати спілкування з домінантним людиною?

• дати можливість виявлення своєї домінантності;

• триматися незалежної точки зору, уникаючи висміювання використаних ним "силових прийомів"(тоді він поступово стримає свій мимовільний натиск, а навпаки бесіда перейде у сварку).

2.Недомінантний співрозмовник - повна протилежність тільки що описаного.

• відчуває себе в якійсь мірі прохачем;

• йому видається, що він обтяжливий для вас або, що його питання виявляться недоречними;

• вважає своїм обов'язком відповідати негайно, щоб не образити, чи не розсердити вас затримкою своєї реакції;

Якщо ви самі не домінантний людина, вам імпонує така делікатність. Але якщо ви домінантні, вам це здається швидше догідливістю і часом викликає роздратування.

• дуже чуйний до зовнішніх ознаках вашої сили, у чому б вона не полягала;

• поступливий і легко губиться, не дозволяє собі перебити вас, але терпляче зносить, коли ви перебиває його;

• можливо, він знає більше вас, але через свою нерішучість дає збити себе з пантелику і приходить до висновку про свою неправоті (Надалі він цей висновок перегляне, але зараз, в бесіді, він від хвилювання не знаходить аргументів на користь своєї позиції.);

• сварка обтяжує його і лякає;

• якщо ви привели його в лють, він або сховається з ваших очей, не доводячи справу до сутички, або перестає володіти собою і кидається "в атаку".

Лише у разі мирної розмови такий суб'єкт поступово сміливішає: вирішується перебивати, наполягати на своєму. Але при цьому, зауваживши, що вам нема чим заперечити, він мимоволі шукає аргументи на вашу користь і цим затушовує факт своєї переваги.

Недомінантний співрозмовник потребує заохочення, підбадьорювання з вашого боку (краще не словами, а поглядом). В іншому випадку ви ризикуєте недооцінити важливість того, що він хотів би сказати вам, і тим самим пропустите досить цінну інформацію. На нього добре діє похвала (якщо є за що), але не лицемірна лестощі. Відповідальні рішення він схильний перекладати на вас.

ОПИСАНІ протилежні типи співрозмовників - це, звичайно, крайні типи. Ваш реальний співрозмовник зазвичай розташовується між цими "полюсами", ближче до одного чи іншого. Але не слід випускати з виду і те, що деякі люди свідомо зображують із себе домінантного або недомінантного співрозмовника: це "їх акторська роль", яка обирається з певною метою, по ситуації, залежно від того, з ким вони мають справу - зі слабким або з сильним.