Три плюси які привертають під час бесіди людину до журналіста за Дерябко і Ясвином:

• комплімент

• усмішка

• ім’я

В процесі спілкування можна значно збільшити контакт зі своїм співбесідником, якщо правильно до нього підлаштуватися. Підказку можна найти в словах, які він використовує, тобто поспостерігати яким сенсорним каналам він надає перевагу.

Види сенсорних каналів:

Візуальні(я бачу, чого ви добиваєтеся, дивлюся в очі і не вірю, не підвищуйте голос);

Аудіовізуальні(заявляю вам, нечуваний інтерес до…);

Кінетичні(вирвати ідею, залишив важкий слід).

Позиції, які може займати співбесідник під час бесіди за Федосєвою:

1. Прилаштування збоку – партнери є у різних умовах, потребують один одного, в цьому випадку можлива плідна співпраця.

2. Прилаштування знизу – один з партнерів є у ролі жебрака, він потребує, переманити іншого партнера на свою сторону, але не впевнений в тому що він може у відповідь принести значну користь цьому союзу.

3. Прилаштування зверху – перший партнер думає, що саме він є більш значимим у взаємовідносинах і що не збирається застосовувати значних зусиль по налагодженню співпраці також думає що інший партнер може принести йому значну користь. Людина що є у цій позиції відрізняється амбіціям його видає інколи насмішка над іншими.

Хороший журналіст– хороший комунікатор, а значить хороший психотерапевт.

Правила правильного слухання для журналіста:

• не прикидайтеся, що слухаєте;

• не перебивайте співрозмовника, якщо у вас є час його вислухати;

• не намагайтеся говорити за співбесідника;

• надмірна чуйність до емоцій співбесідника може затьмарити сенс розмови;

• при бесіді з іншою людиною потрібно викинути з голови лишні думки;

• в процесі слухання потрібно аналізувати приховану в розмові співбесідника інформацію, причини, що спіткали його на розмову (чому він це говорить, чому він це говорить мені, що він хоче цим сказати, що насправді він відчуває );

• поки говорить співрозмовник, не можна обдумувати контраргументи, це цілком можна зробити у паузах, оскільки швидкість думки майже у 4 рази більша швидкості мови;

• потрібно старатися долати бажання змінити тему, особливо якщо розмова не з приємних;

• сконцентруйтеся над суттю розмови.

У практиці журналістів виділяють два види слухання:

1. Рефлексивне – вид слухання, який окрім вслуховування в сенс відтвореного, має на меті розшифрування повідомлення закодоване в мові співрозмовника і відобразити його справжню думку.

Рефлексивне слухання пропонує використання таких прийомів, як відображення почуттів, продовження, оцінки, резюмування (Отже, ви вважаєте ), а також використання наступних прийомів підтримки співрозмовника

• вияснення, уточнення ( Я не розумію; повторіть, будь ласка ще раз; що ви маєте на увазі; не могли б ви пояснити);

• перифраз, повторення слів співрозмовника своїми словами, щоб впевнитися, що ви його правильно зрозуміли (Ви думаєте, що; іншими словами);

• відображення почуттів ( Мені здається, що ви відчуваєте…);

• продовження, вставлення у фразу співрозмовника і закінчення її словами, чи підказування слів;

• оцінки (Ваша пропозиція цікава…; Мені не подобається…);

• підсумовування (Отже, ви вважаєте…; ваші слова означають…);