5.Філософський світогляд.

Філософський світогляд – це система найбільш загальних теоретичних поглядів на світ, тобто природу, суспільство, людину.

Виникає в епоху Нового часу як відповідь на релігійний догматизм, формується паралельно з розвитком природничих наук. Відображає розвиток людської думки та інтелекту, прогрес у розумінні навколишнього світу. Має такі характерні риси:

• основою є творчий, дослідницький та практичний досвід;

• теоретично сформований світогляд;

• має інтелектуальну форму;

• розум та розумне мислення переважає над емоціями;

• не намагається заперечити релігію, а доказати її розумом;

• як і релігія, дає моральні засади життя людини;

На даний час філософський світогляд переважає у суспільстві, але паралельно зберігаються і інші форми. Так ми можемо спостерігати повернення до релігії як основи життя людини. Міфологічний світогляд також присутній у повсякденному житті у вигляді прикмет, гороскопів, окультизму.

6.Особливості західного та східного типу філософії.

В історії світової цивілізації склалися два основних глобальних типи культури – східна та західна, які до сьогодні значно відрізняються одна від одної. Ці відмінності вплинули на формування філософських вчень Сходу та Заходу. До визначальних відмінностей, котрі суттєво вплинули на стиль культури і філософії двох цивілізацій слід віднести:

• Східна культура побудована на підпорядкуванні індивіда колективу, на розчинені індивідуального в суспільному. Тому майже невідомі імена індійських філософів.

• Західна культура базується на культі людської особистості, принципах її суверенності та недоторканності.

• Східна цивілізація базується на кастовому поділі, є консервативною і авторитарною.

• Західна культура базується на раціоналістичному підході в розумінні світу і людини.

• Схід базується на ірраціоналістично-містичній формі осягнення дійсності.

• Східна культура звертає увагу на проблему самовдосконалення людини.

• Захід звертає увагу на перетворення світу відповідно до потреб людини.

• Східна філософія є споглядальною щодо буття, сприймає світ як фікцію.

7.Конфуціанство та Даосизм.

Конфуціанство. Засновник Кон-фу-цзи (Конфуцій). Морально-етичне вчення. Центральне місце займає проблеми моральної поведінки людини, проблеми життя держави, сімї, управління суспільством. В основі відносин між людьми є принцип гуманності. До її проявів відносить такі риси як справедливість, повага до старших, синівська увага. Механізмом гуманності є система традицій, ритуалів.

Ідеалом Конфуція є «благородна людина». Це те до чого повинна прагнути кожна людина. Її риси – вимогливість до себе, прагнення до самовдосконалення, внутрішній спокій та витримка.

Порядок у державі розпочинається з порядку у собі, своїй моральній поведінці, власній родині. Моралі повинні підпорядковуватися психіка, одяг, смаки, манери, відносини між людьми. Кожен має знати своє місце у суспільстві і не претендувати на чуже. Мета виховання підготувати людину до виконання своїх соціальних та службових обов’язків.

Будь-які соціальні катаклізми, революції, є злом і відбуваються тому, що люди не дотримуються закону неба. Матеріальний та науковий прогрес не завжди має позитивні наслідки.

Даосизм. Засновник Лао-цзи. Вчення спрямоване на гармонізацію відносин людини та природи. Це вчення про Всесвіт та буття. Основою існування є Дао – вічне, незмінне та непізнане начало, яке є основою всіх речей та явищ природи, але воно не тотожне їм.

• Метою послідовників є досягнення довголіття, стану просвітництва, безсмертя. Шлях довголіття через наслідування природи. Стан просвітленості досягається через виділення природного у людині, яким виступає дао. Для його відкриття у собі потрібно не втручатися у закони Всесвіту, а підкорятися їм. Зрозумівши своє Дао і ідучи ним без суперечки людинастає щасливою

• Досягнувши єдності з дао людина отримає просвітлення душі стане безсмертною і опиниться серед небожителів.