Практичне заняття №9

Методи та прийоми пояснювально-ілюстративного навчання

Визначення та коротка сутнісна характеристика

Вимоги до застосування на уроках природознавства

Словесні:

Головна їх особливість у тому, що інформація подається учням через слово викладача, а сприймання її здійснюється у процесі слухання її.

Словесні методи навчанняє дуже важливими у початковій школі. Учитель застосовує їх з метою усного викладу навчального матеріалу, для створення проблемних та навчальних ситуацій, а також для активізації пізнавальної діяльності та логічного мислення молодших школярів на уроках природознавства.

....бесіда....

діалогічний метод навчання, за якого вчитель із допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів відтворювати раніше набуті знання, робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.

Вона є одним із активних методів навчання, реалізується за допомогою чотирьох типів дидактичного діалогу: «викладач — учень», «учень — учень», «учень — підручник», «учень — комп'ютер».

Готуючись до бесіди будь-якого типу, вчитель складає її план, щоб забезпечити строгу послідовність розвитку теми, намічає основні запитання для учнів. Насамперед слід чітко визначити зміст, на якому будується бесіда, та її цілі. Зміст ділиться на частини. Але поділ на малі за обсягом частини порушує цілісність, а на великі – створює недоступність для розуміння матеріалу. Ці частини повинні бути смисловими. До кожної з них ставиться запитання. Внаслідок цього створюється система запитань, яка будується за принципом наступності та веде до досягнення цілей.

Запитання повинні бути конкретними і короткими, щоб учень міг зрозуміти, про який об’єкт питає вчитель і що саме про нього треба розповісти.

..пояснення......

словесне тлумачення понять, явищ, слів, термінів, принципів дій, прикладів тощо.

Головне його завдання — розкриття причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей розвитку природи, суспільства, людського мислення.

Пояснення використовується в тому разі, коли необхідно щось довести, обґрунтувати, з’ясувати.

Цей метод іноді називають найскладнішим видом розповіді, тому що він спрямований не тільки на розкриття внутрішніх причинно-наслідкових зв'язків, а й на вивчення зовнішніх сторін явища на рівні опису з використанням конкретних прикладів. Часто, особливо на уроках у початковій школі, пояснення поєднується з описом, бесідою, використанням наочності.

Під час пояснення вчитель повинен використовувати такі логічні операції, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, уза­гальнення, демонструвати досліди, натуральну та графічну наочність.

..розповідь.....

образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища і події.

Характеризується відсутністю взаємних питань між викладачем та учнями, незначною тривалістю (10—12 хв.), доступною формою викладу. Викладач може використовувати цитати, резюмування, наочні засоби, яскраві образні приклади, зіставлення.

Розповідь застосовується в тому разі, коли матеріал уро­ку новий, зовсім не знайомий учням; коли розглядаються маловідомі явища або випадки з життя природи, історії визначних відкриттів, творча діяльність людей. Розповідь учителя доцільна і в тих випадках, коли виучувані пред­мети та явища недоступні для безпосереднього спостере­ження дітей.

Завдання розповіді полягає в тому, щоб дати яскраве, образне уявлення про виучуваний об'єкт чи явище. Досягти цього можна лише за умови, якщо учитель буде дотри­муватись певних вимог:

1. У розповіді не повинно бути наукових помилок. Тому вчитель повинен ознайомитись із науковим трактуванням даного питання. З цією метою потрібно використовувати енциклопедії, довідники, науково-популярну літературу. 

2. Розповідь має бути доступна розумінню дітей. Учитель, шляхом ясного і доступного викладу, добивається, щоб учні розуміли головне, могли з нього виділити ряд питань, деталей, які б сприяли формуванню поняття. У розпо­віді учителя не повинно бути жодного незрозумілого слова.

3. У розповіді вчитель підкреслює голосом, паузою ті факти, які мають для дітей виховне значення.

4. Розповідь повинна бути чіткою, конкретною, ціка­вою, з використанням краєзнавчого матеріалу, яскравою, емоційною, щоб дозволяла викликати інтерес до теми уро­ку, збуджувала потребу до її активного засвоєння - тоді вона краще запам'ятовується і усвідомлюється учнями.

5. Розповідь потрібно супроводити показом наочних по­сібників - фотографій, картин, гербарію, кіно- та діафіль­мів, постановкою дослідів тощо.

6. Темп розповіді має бути таким, щоб учні, які від­стають, могли зрозуміти її зміст.

7. Під час підготовки до розповіді вчитель має розробити чіткий послідовний логічно-розвиваючий план з виділенням головного, суттєвого, навколо чого ведеться розповідь; піді­брати наочні посібники, переконливі приклади; продумати застосування логічних прийомів (порівняння, зіставлення та ін.) з метою активізації уваги учнів.

8. Мова вчителя під час розповіді повинна бути пра­вильною, образною і виразною; вчителю потрібно володіти логічним наголосом, інтонацією, темпом викладу, мімікою, жестами тощо.

9. Дуже цінно у виклад нового матеріалу включати роз­повідь учнів про спостереження і досліди, які вони провели за завданням учителя в куточку живої природи, на шкіль­ній ділянці, на екскурсії або влітку в природі.

10. Педагогічна розповідь повинна бути строго витри­мана в часі. У 1-2-х класах розповідь може тривати 3-5 хвилин, а в 3-4-х класах - до 10 хвилин.

лекція

інформативно-доказовий виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

Її практикують у старших класах. Лекції читають на визначені теми.

інструктаж

короткі, лаконічні, чіткі вказівки (рекомендації) щодо виконання дії.

За фронтальної лабораторної роботи проводять усний інструктаж, зрідка письмовий.

Основною перевагою інструктажу є ефективність у передаванні необхідних знань і розвитку простих Навичок. Зазвичай його проводить учитель або заздалегідь підготовлені учні перед виконанням практичних, лабораторних чи самостійних робіт. Інструктаж обмежений у часі, орієнтований на засвоєння конкретних операцій і процедур, які необхідно здійснити учням під час виконання роботи. Проведення інструктажу має відповідати таким вимогам: чіткість і лаконічність пояснення способів навчальних дій та операцій; постановка конкретного навчального завдання; пояснення правил виконання трудових прийомів і проведення самоконтролю; роз'яснення типових помилок під час виконання робіт.

Наочні:

Особливість цих методів навчання полягає у використанні зображень об’єктів і явищ, конкретних образів, які сприймають учні. До таких методів належать ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Показ наочних засобів сприяє закріпленню зоровими образами словесної інформації, створенню правильних образних уявлень про предмети та явища навколишньої дійсності у свідомості дитини. Для сприйняття предметів і явищ природи, які потребують тривалого спостереження або недоступні для безпосереднього їхнього розгляду, учитель використовує графічні засоби: таблиці, рисунки, картини, схеми, кольорові листівки, дидактичні картки. Ілюстрація світлин, малюнків, схем, графіків та діаграм сприяє закріпленню зоровими образами словесної інформації.

....метод ілюстрації...( ілюстрування)

використання у навчальному процесі наочності ( плакатів, карт, рисунків на дошці, картин ) з метою оптимізації засвоєння знань. У навчальному процесі нерідко ілюструють натуральні предмети ( рослини, живі предмети, мінерали) , зображення предметів що вивчаються (фотографії, картини, моделі), схематичні зображення предметів вивчення (географічні, історичні карти, схеми, діаграми ).

Ілюстрацію застосовують під час показу матеріалів у статичному вигляді.

У навчальному процесі нерідко ілюструють предмети в натурі, зображення об'єктів, що вивчаються, схематичні зображення предметів вивчення. Такі ілюстрації допомагають учням ефективніше сприймати навчальний матеріал, формувати конкретні уявлення, точні поняття.

....демонстрування....

використання приладів , дослідів, технічних установок.

Цей метод ефективний коли вчитель зосереджує увагу школярів на головному, допомагає виділити істотні ознаки.

Цей метод використовують не тільки для розкриття динаміки явищ, що вивчаються, а й для ознайомлення із зовнішньою і внутрішньою будовою предметів.

Метод демонстрування має таку структуру: визначення цілі і завдань показу; відтворення і корекція опорних знань; мотивація учіння; постановка проблеми чи пізнавального завдання; показ явища учителем і сприйняття його учнями; аналіз фактів; з'ясування зв'язків і відношень; розв'язання проблеми чи пізнавального завдання; висновки; теоретична інтерпретація фактів (явищ), що спостерігались.

.......самостійне спостереження

безпосереднє сприймання явищ дійсності. Спостереження можна вести на уроці ( лабораторні і практичні), використовуючи наочні посібники під час екскурсій.

Спостереження виконують переважно демонстративно-ілюстративну (є засобом закріплення раніше засвоєних знань, умінь і навичок) та дослідницьку (стають засобом здобуття нових знань) функції. Самостійні спостереження учні здійснюють під час уроків, гурткової роботи та виконання домашніх завдань. Залежно від форми організування вони можуть бути короткотривалими або довготривалими, фронтальними або індивідуальними. Тривалі спостереження потребують систематичної фіксації фактів і висновків у щоденниках.

Організування спостережень передбачає такі основні етапи:

1. Повідомлення мети і завдань спостереження.

2. Мотивація пізнавальної діяльності.

3. Вступний інструктаж учителя.

4. Актуалізація знань, необхідних для здійснення роботи.

5. Самостійне спостереження.

6. Аналіз та узагальнення фактів.

7. Формулювання висновків.

8. Теоретична інтерпретація результатів спостереження.

Спостереження як метод навчання забезпечує цілеспрямоване сприймання явищ і предметів для одержання конкретних даних.