МК 2

1. Національно-культурне відродження у Наддніпрянській Україні наприкінці XVIII - на початку XIX ст.

2. Розвиток освіти і науки в Україні у XIX ст.

3. Т. Г. Шевченко.

4. Українська література у І половині XIX ст..

5. Розвиток української літератури у другій половині XIX ст.

6. Український живопис другої половини XIX ст.

7. Архітектура України XIX ст.

8. Українська література, драматургія і театр в Україні XIX ст.

9. Українське музичне мистецтво XIX ст.

10. Українська культура на початку XX ст. (1900-1920).

11. Архітектура і образотворче мистецтво в Україні на початку XX ст.

12. Російськомовна література 1920-1930-х рр. в Україні.

13. Розвиток науки в УРСР.

14. Освіта в УРСР у 1920-1980-ті рр.

15. Архітектура і образотворче мистецтво України у 1920-1930-ті роки.

16. Літературний процес в Україні в 1920-30-ті рр.

17. Розвиток літератури в Україні в другій половині XX ст.

18. Розвиток архітектури та образотворчого мистецтва в другій половині XX ст.

19. Музична культура в Україні у XX ст.

20. Український театр у радянську добу.

21. Українське кіномистецтво. О. Довженко.

22. Література і театр у роки незалежності.

23. Проблеми розвитку культури в незалежній Україні.

1/2 Національно-культурне відродження Наддніпрянської України

Починаючи з кінця XVIII століття проглядає й протилежна тенденція - пробудження інтересу до національного коріння, до української історії, мови, народних звичаїв. У другій половині XIX ст. в умовах зародження української політичної нації з’являються ідеї здобуття культурно-національної автономії України.

Національно-культурне відродження, що відбувалося на теренах Наддніпрянської України мало великий вплив на інтелігенцію Галичині,. Так, протягом 1833-1837 рр. у Львові діяло літературне угрупування «Руська трійця», керівниками й засновниками якого були Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.

У 1837 р діячами «Руської трійці» надруковано українською мовою збірник «Русалка Дністрова». Збірник містив фольклорний матеріал і низку власних творів з проблем історії України. У вступному слові, яке написав М.Шашкевич, прозвучав заклик до духовного єднання українців Наддністрянської та Наддніпрянської України:

Вспоминайте, браття милі...

Може спомин собі дасть Воскресить в новій силі Руську славу, руську власть!

У 1860-х рр. на Західній Україні почався новий виток національно- культурного руху. Його учасниками стало молоде покоління руської (української) інтелігенції - вчителі, письменники, журналісти, юристи, студенти. Вони започаткували так званий народовський напрям національного руху, який орієнтувався на народ і стояв на ґрунті національного самоутвердження та визнання національної єдності українців Галичини і Наддніпрянщини.

8 грудня 1868 р. у Львові виникла культурницька організація - «Просвіта»..Основна її мета - масове поширення освіти і національної свідомості серед українського народу. Просвіти сприяли, боролися, виступали за соборність та державність України. Вони організовували бібліотеки, народні музеї, хори, театри, видавали газети, підручники, популяризували твори Т.Шевченка, відкривали школи, курси для неграмотних.

У діяльності просвіт брали участь Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Микола Лисенко, Леся Українка та ін. На Галичині стали традиційними щорічні відзначення Шевченківських днів, які перетворилися на національне свято українців. В цьому краї було споруджено кілька десятків пам’ятників Т.Шевченкові. Відбулося духовне єднання українців, яких розмежував російсько-австрійський кордон.Наукові дослідження в Галичині проводило літературне товариство ім. Т.Шевченка. У 1892 р. товариство набуло статусу наукової організації. Воно було по суті першою національною академією української науки.Товариство мало друкарню, бібліотеку й музей, разом з науково-дослідницькою займалося культурно-просвітницькою роботою серед населення. За час свого існування товариство видало більше 120 томів «Записок наукового товариства імені Тараса Шевченка» і понад 100 томів інших видань, серед яких і «Пам’ятки українсько-руської мови і літератури».

Україна мала свою, власну, відмінну від російської та польської, багату історію, яку всім українцям потрібно вивчати, знати й любити.