Упражнения, направленные на закрепление правильного произношения гласного а.

Закрепление всех остальных гласных происходит аналогичным путем.

1. Длительное произношение гласного в слогах (прежде всего с согласными п, ф, а затем и с другими согласными) и отдельно: папапа папапа            а        

2. Длительное и краткое (отрывистое) произнесение гласных в слогах и изолированно:

·        па        па      па        па        папа

·         а          а         а          а

3. Произнесение звука с различной громкостью: ПА па        паПА       а  А .        

4. Произнесение гласного в связных слогах и словах с ударение и без него: пaпaпaпa ... (татата ..., вавава ...) пaпaпaпa ... (татата ... вавава ...) пaпaпaпa ... (татата ..., вавава ...) папа, лопата, карандаш; мальчик плачет и т. п.

5.      Дифференциация гласных: па — по; па — пе; папа — полка, лопата — пенал и т. д.

Особливості роботи З формування

родових і видових понять

Процес оволодіння поняттями складний і важкий, особливо для глухих дітей, внаслідок недостатньо розвиненого мовлення і недосконалої аналітико-синтетичної діяльності. Назвемо основні утруднення, які зазнають ці діти.

- Вони не можуть виділити істотні ознаки, тому їх узагальнення відрізняються значною однобічністю. Наприклад, основною ознакою поняття «птахи» вони виділяють здатність до польоту. Тому до даної родової групи зараховують комах, виключаючи свійських птахів.

- Велике значення в оволодінні поняттями має смисловий аналіз слів. Наприклад, при оволодінні поняттям «рослиноїдні» дитина, що чує, легко проводить семантичний аналіз (їсть рослини), глухі діти цього зробити не можуть.

- Їм важко запам'ятати складні словосполучення, що виражають поняття, наприклад, «поверхня Землі».

- Це приводить до того, що у глухих деякі родові поняття або дуже широкі, або надмірно звужені. Тому необхідно формувати в учнів наступні логічні уміння: віднесення до роду, узагальнення і обмеження понять.

I. Для формирования умения относить объекты к роду могут быть использованы разнообразные виды работ.

1. Даны три круга с надписями «цветы», «деревья», «птицы» и список пронумерованных слов, обозначающих соответствующие предметы: 1) сорока; 2) береза; 3) ель; 4) грач и т. д.

2. На доске таблица с озаглавленными столбцами, которую детям предлагают заполнить самостоятельно. Деревья Овощи Цветы

Таблицу дети чертят в тетради и в каждый столбец записывают соответствующие слова. Можно ввести элемент соревнования «Кто больше?»

Дана заполненная таблица с неозаглавленными столбцами:

Яблоко Мухомор Огурец

Груша Лисичка Редис

Лимон Сыроежка Капуста

Банан Масленок Репа

Ученики должны озаглавить столбцы

4. Дана таблица из двух столбцов, в которых записаны слова. Каждое слово из правого столбца является родовым понятием для какого-нибудь слова из левого столбца. Ученики должны найти пары по образцу: тополь – дерево.

5. Дан набор слов, которые попарно связаны родовидовыми отношениями. Слова записаны вперемешку: собака, елка, животное, дерево, цветок, птица, ландыш, голубь. Дети получают задание: из данных слов составить предложение по образцу: «Собака — это животное».

6. Учеников спрашивают, чего больше в лесу:

Берез или деревьев?

Земляники или ягод?

Ежей или животных?

Птиц или дятлов?

II. Упражнения на родовидовые отношения можно проводить по типу игры «Рыбы, птицы, звери» с мячом. Ребенок, который поймает мяч, подбирает видовое понятие.

На обобщение и ограничение понятий, можно предложить такие задания.

1. На доске изображены три окружности, пронумерованные в порядке возрастания радиуса.

Детям дается три понятия, находящихся в отношении последовательного подчинения. Например: дерево, береза, растение. Надо соотнести объемы данных понятий со схемой и соответственно пронумеровать слова. Например:

береза — 1;

дерево — 2;

растение — 3.

Первые три слова нумерует учитель и объясняет детям соотношение между словами и окружностями. По данному образцу ученики должны пронумеровать слова:

млекопитающее (зверь), животное, корова;

растение, георгин, цветок;

рыба, щука, животное;

2. Дана таблица из трех столбцов, средний из которых заполнен словами. Ученики должны заполнить остальные два (1-й — обобщениями, а 3-й — ограничениями понятий, данных в таблице):

1 2 3

животное домашний зверь корова

дикий зверь

растение комнатное растение

лесная ягода черника

3. Учащимся предлагается самостоятельно заполнить пропуски в следующих предложениях:

Берлога — это дом для ....

Скворечник — это дом для ....

Конура — это дом для ....

Яблоня — это дерево, на котором растут ....

Строитель — это человек, который ....

Портной — это ... , который шьет.

... — это человек, который учит.

4. Дана незаполненная таблица:

Для скворца Для собаки Для медведя

дом 1 2 3

К таблице прилагается список слов: скворечник, берлога, конура. Задание предлагается учащимся в следующей форме: «Подумайте, какое слово нужно записать в первой клеточке. Найдите это слово в списке».

5. Дана заполненная таблица

Для скворца Для собаки Для медведя

дом скворечник конура берлога

Учащимся предлагается, пользуясь заполненной таблицей, вставить пропущенные слова в следующее предложение. Скворечник — это ... для скворца.

РОБОТА НАД ТЕМПО-РИТМІЧНОЮ ТА ІНТОНАЦІЙНОЮ

СТОРОНАМИ МОВЛЕННЯ

Формуванню природного, виразного мовлення у дошкільників з вадами слуху сприяє широке використання мовленнєвої ритміки. Дітей навчають наслідуванню рухам тіла, рук, ніг, що супроводжуються промовлянням звуків, складів, слів, фраз. Цей підхід був запропонований спеціалістами центру СУВАГ.

Робота проводиться, починаючи з 2-3 років. Використання ритміки дозволяє навіть на початкових етапах навчання, коли дитина вимовляє 1-2 голосні та 1-2 приголосні, розвивати різні вимовні уміння. В ході формування словесного мовлення у вправи включається новий засвоєний матеріал.

Приклади вправ:

1. Розрізнення одного складу та ряду складів:

- сидячи на підлозі, стукати м’ячем об підлогу – папапа, простягнути руки з м’ячем вперед – па;

- крокувати на місці – татата; підстрибнути – та.

2. Тривалість звучання:

- везти машинку «далеко» у___; повертати – у;

- плавно з’єднати руки над головою о____; різко опустити з’єднані руки вниз – о.

3. Злитність звучання:

- стоячи, погойдуватись з боку на бік, зображуючи мишку то__то__то___; тупати однією ногою – то то то;

- стоячи, плавно простягати вперед руки, зігнуті перед собою – м__а__м__а__м__а; різко витягувати в сторони руки по черзі – ма ма ма.

4. Темп промовляння:

- зображувати м’ячики, які стрибають високо - по по по – чи низько – попопо;

- сидячи, часто стукати кулаками об підлогу – папапа; плескати долонями по стегнах в нормальному темпі – па па па; плескати долонями по ногах, промовляючи повільно – па_ па_ па_

З 4-6 років дітей навчають поступовому прискоренню та уповільненню темпу. Навчають довільно змінювати темп при промовлянні слів: «Де лялька?» - «Там» - «Та_м».

5. Сила голосу:

- «ляля спить»: діти підходять до ляльки, що спить, тихо промовляючи – папапа, потім будять ПАПАПА, лялька прокидається і танцює;

- стоячи, розводити опущені руки в сторони – а__ (тихо); на рівні грудей – А__; над головою – АА__; чим вище піднімаються руки, тим звук промовляється гучніше і з більшим напруженням.

На 3-5 роках навчання вправи поступово ускладнюються. Дітей навчають не тільки промовляти склади з різною силою голосу (від гучного до шепоту), а й поступово його посилювати або послабляти.

Слід враховувати індивідуальну силу голосу дитини, не допускати надмірного напруження. Також слідкують за тим, щоб посилення голосу не супроводжувалось його підвищенням.