§ 4. Синдром тривалого стиснення

Синдром стискання розвивається при попаданні людей під обвали житлових і промислових будов, стисненні організму при автомобільних, залізничних катастрофах, коли рятувальні роботи утруднені через технічні складнощі.

У таких ситуаціях внутрішні отрути, викликані розкладанням травмованих тканин поступають в кров і отруюють нервову систему, кров, нирки, печінка.

Причиною синдрому тривалого роздавлювання (стискання) є перебування потерпілого під обвалами зруйнованих будівель.

Синдром тривалого роздавлювання має 4-ри степені важкості:

ІV- вкрай тяжка – дві нижні кінцівки перебувають під стисненням 8 годин і більше. Смерть може настати на 1-2гу добу на фоні серцево-судинної та легеневої недостатності.

ІІІ – тяжка одна дві кінцівки 4-6 годин перебувають під стисненням. Вірогідність загибелі 50-70%, олігурія тривалістю 14-21 доба.

ІІ – середня одна з кінцівок знаходиться під стисканням не більше 4-х годтн ймовірність загибелі приблизно 30% олігурії 5-14 діб постраждалі потребують перебування на стаціонарному лікуванні 2-2,5 місяця

І – легка роздавлювання м’яких тканин дистальних сегментів кінцівок коли тривалість перебування під стисканням не перевищує 4-ри години.

Шок мало виражений, олігурія 1-2 дня часто проходить непомітною.

При огляді пошкоджена кінцівка збільшена в об’ємі, набрякла, на шкірі багато подряпин крововиливів, пухирів, що містять серозну або серозно-геморагічну рідину. Зразу ж після вивільнення постраждалого з-під роздавлюючого предмету можливо бачити так звані відбитки травмуючого предмету.

Ознаки синдрому тривалого стискання

Постраждалий скаржиться на загальну слабкість і болі в пошкоджених частинах тіла.

Через 6-8 годин у всіх пошкоджених частинах тіла виникає різкий набряк, тканини стають щільними і напруженими.

Шкіра цих ділянок тіла придбаває синюшне забарвлення.

З'являється слабкість, явища ниркової недостатності (практично немає сечі).

Дії по наданню першої допомоги:

В першу чергу необхідно визволити голову і верхню частину тіла для забезпечення доступу повітря, очистити порожнину рота і носа від інородних тіл, промити порожнину рота. При проявах асфіксії провести штучну вентиляцію легень методом рот у рот (рот у ніс). Провести знеболювання, по можливості накласти асептичні пов’язки. Після звільнення на усю кінцівку доцільно накласти злегка стискаючу пов’язку із еластичного бинта або пневматичну шину, або накласти тугу пов’язку. Доцільно провести іммобілізацію кінцівки та прийняття заходів з її охолодження (лід, холодна вода т.п.).

При пошкодженнях грудної клітини необхідно пам’ятати про можливі переломи ребер, які підлягають відповідній фіксації у вигляді тугої пов’язки, яка накладається після видиху постраждалого. Накладення пов’язки під час видихів постраждалого забезпечує належну іммобілізацію кістяних відламків ребер.

Забезпечте постраждалому спокій

Садно і рани закрийте стерильною пов'язкою.

Не давайте постраждалому знеболююче, їжу і пиття до огляду лікарем!