1.3. Тнк як головний двигун процесу економічної глобалізації

На початку XXI ст. почалася інтенсивна виробнича та інвести- ційна глобалізація, що супроводжується об’єднанням окремих економічних суб’єктів у єдине ціле. Скасування обмежень та розмиття кордонів, змен- шення часового фактора – все це наслідки інтернаціоналізації національних економік. У таких умовах особливого значення набуває діяльність трансна- ціональних компаній (ТНК), їх вплив на економіки окремих країн і тенден- ції розвитку світових економічних показників у цілому.

Розміщуючи окремі частини і стадії відтворювальних процесів на те- риторії різних країн, ТНК являють собою найпотужніші угруповання кор- поративного бізнесу, що діють у світових масштабах і відіграють провідну роль у посиленні міжнародної економічної взаємозалежності. Через струк- тури ТНК протікають фінансові та товарні потоки, яки є визначальними для розвитку світового господарства. Вищенаведене свідчить про актуальність теоретичного осмислення феномену транснаціональної корпорації, про не- обхідність його подальшого наукового дослідження.

На сучасному етапі розвит- ку світової економіки транснаціональні корпорації стали однією з головних рушійних сил глобалізації. На початок 2012 р. було зафіксовано 85 тис. од. транснаціональних компаній та їхніх філій, які контролювали більше 85% світового експорту і 90% прямих іноземних інвестицій [8]. На них припа- дає понад 50% світового виробництва, більше 75% світової торгівлі та між- народної міграції капіталу, більше 80% міжнародного обміну технологіями. На сьогоднішній день саме транснаціональні корпорації фактично вирішу- ють ключові питання нового економічного і територіального переділу світу, формують найбільшу групу іноземних інвесторів і носіїв нових технологій у виробничій та невиробничій сферах.

За визначенням ООН, транснаціональні корпорації – це підприємства, які володіють виробництвом товарів або послуг або контролюють його за межами країни, в якій вони базуються [9]. Основною характеристикою ТНК є їх здатність планувати, організовувати і контролювати господарську ді- яльність у різних країнах. Саме ця специфічна риса їх діяльності і відрізняє ТНК від інших акторів світової економічної системи. Такими акторами є робоча сила, споживачі, місцеві, регіональні та національні уряди.

ТНК відіграють найважливішу роль у процесі глобалізації, тому що, по-перше, їхня діяльність та їхні потреби лежать в основі організаційних і технологічних інновацій, а отже, в основі розвитку продуктивних сил; по- друге, на їх частку припадає найбільша кількість міжнародних транзакцій; по-третє, на сучасному етапі розвитку світової економіки вони є єдиним актором, який дійсно може планувати, організовувати і контролювати транс- кордонну діяльність; по-четверте, вони здатні повною мірою скористатися перевагами ІКТ і сприяти їх розповсюдженню і розвитку; по-п’яте, на відмі- ну від багатьох інших суб’єктів світової економіки, ТНК є, скоріше, актив- ним, ніж пасивним учасником процесів глобалізації.

Вище викладене дає вагомі підстави вважати, що сукупність ТНК виступає як самостійна підсистема і найважливіший каталізатор процесів трансформації та глобалізації світової економіки. Разом із тим поетапний аналіз розвитку ТНК дозволяє зробити висновок, що транснаціональні корпораціїне тільки прискорюють просування світової економіки до глобалізації і формують її характер в сучасних умовах, але є об’єктивним породженням економічних процесів і одним з продуктів глобалізації.

Транснаціоналізація веде до небувало високого рівня взаємозалежності між країнами. Вона являє собою процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК. Деякі вчені вважають, що транснаціоналізація — це якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Інші трактують транснаціоналізацію вужче — як лише одну, хоча й найважливішу, форму загального процесу інтернаціоналізації господарського життя. В економічній літературі існує два протилежні підходи щодо ролі ТНК як суб'єкта сучасної глобальної економіки

Прибічники першого підходу (К.Омае) вважають, що транснаціоналізація свідчить про фундаментальну трансформацію сучасної світової економіки, а самі міжнародні корпорації є «символом ефективності ринкових сил та економічної раціональності». На їхню думку національні держави є анахронізмом, що тільки спричиняє політичну фрагментацію глобальної економіки. ТНК розглядаються як могутній незалежний актор, який конкурує з національними державами та навіть переважає їх у силі та важливості. Прихильники таких поглядів упевнені, що процес глобалізації модифікує природу самих міжнародних корпорацій. Декілька десятиліть тому зарубіжні операції були лише додатком до основної діяльності фірми у країні її базування. Це робило зрозумілим питання щодо національної належності таких компаній. Величезний розмах міжнародних операцій сучасних ТНК, нова стратегія глобального постачання та виробництва роблять такі фірми космополітичними і незалежними від країни їхнього походження. Украй протилежну позицію займають деякі інші економісти (Р. Селлі, С. Томсон, Р. Гілпін), які розглядають міжнародні корпорації як національні компанії певної країни, що здійснюють зарубіжні ділові операції. Ці компанії є продуктом розвитку конкретної національної економічної системи, ринок якої для більшості з них усе ще грає переважну роль. Прибічники другого підходу вважають, що ТНК більшою мірою орієнтуються на політику країни свого походження, ніж на політику приймальних країн. На користь цих аргументів наводяться приклади відмінностей у поведінці американських, європейських та японських міжнародних фірм, що є результатом впливу національних особливостей країн їхнього походження, різної структури економіки, специфічних рис корпоративного управління. За цією логікою саме внутрішня економічна структура, економічна ідеологія, соціальні пріоритети та інші «домашні» фактори країни базування ТНК справляють основний вплив на формування її стратегії.

Кожний із зазначених поглядів абсолютизує певні риси та особливості функціонування ТНК. Такі компанії є лише одним, хоча і дуже важливим, суб'єктом сучасного глобального економічного середовища і, звичайно, не можуть замінити за своїми функціями національну державу. Разом із тим інтенсивний процес транснаціоналізації приводить до того, що сучасні ТНК стає дедалі важче пов'язати з категорією конкретної національної належності. У рамках стратегії глобалізації країна початкового базування частіше розглядається ними як лише один із районів, що має переваги розміщення.

Глобальний розмах операцій ТНК робить неможливим орієнтацію тільки на інтереси однієї країни, навіть якщо це країна первинного походження компанії. Зростання міжнародної інтегрованої системи виробництва ТНК робить інколи непростим завданням визначити, звідки надходить продукція компанії." Джерела постачання компонентів та продуктів можуть швидко змінюватися, якщо змінюються умови попиту або витрат виробництва. За цих обставин традиційні підходи до виробництва ТНК (тобто правила походження товарів), що базуються на чіткому відокремленні національного походження будь-якого виробу, стають також неефективними.

Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації є величезний масштаб операцій ТНК. Передусім це виявляється у значному зростанні кількості материнських компаній ТНК та їхніх зарубіжних філій. Якщо на початку 1980-х років у світі налічувалося близько 11 тис. ТНК і 104 тис. зарубіжних філій, то на початку XXI ст. — близько 70 тис. і 690 тис. відповідно. Відкриття нових ринків викликало новий сплеск зростання міжнародного виробництва та потоків міжнародних інвестицій. Воно також супроводжувалося новими можливостями використання різноманітних форм операцій. На транснаціональні компанії припадає як мінімум 70 % світових корпораційних науково-дослідних робіт. Від 3/4 до 9/10 руху технологій між США, Німеччиною та Японією набуває форми внутрікорпораційних технологічних трансферів.

90 % кількості транснаціональних фірм базується у розвинутій країнах з ринковою економікою. Однак за останні роки у процес транснаціоналізації чимдалі більше залучаються фірми країн, що розвиваються, а також країн Східної та Центральної Європи. П'ять держав — ФРН, Японія, США, Велика Британія та Франція — є районами базування половини материнських транснаціональних корпорації промислово розвинутих країн. На ці країни припадає також 2/3 сукупного вивезення прямих іноземних інвестицій. У промислово розвинутих країнах розміщено близько 40 % усіх філій ТНК, тоді як у країнах, що розвиваються, — 48,5 %.

За останнє десятиліття підвищився ступінь «міжнародності» операцій ТНК більшості країн. Наприклад, питома вага активів зарубіжних філій ТНК ФРН у загальному обсязі активів небанківських компаній країни зросла за останні роки майже вдвічі. У найбільших ТНК США, ФРН, Японії за кордоном було зосереджено 1/3—1/4 активів.

Існує прямий зв'язок між ступенем «міжнародності» операцій та розмірами фірми. У найбільших в світі ТНК частка зарубіжних активів і продажів особливо висока. Середній індекс транснаціональності 100 найбільших ТНК перевищує 50 %

Зазначені тенденції є лише одним із проявів зростання ступеня транснаціоналізації. Співвідношення обсягу вивезення капіталу і макроекономічних показників окремих країн теж переконливо свідчить про наростання цього процесу.

Для оцінки ступеня входження країн світу у процеси транснаціоналізації використовують індекс транснаціональності приймальних країн (transnationality index of host countries). Він розраховується як середня величина чотирьох показників:

1) питома вага прямих іноземних інвестицій у валовому капіталоутворенні країни; 2) частка кумулятивного обсягу прямих іноземних інвестицій у ВНП; 3) зайнятість на іноземних філіях у процентовому відношенні до загальної зайнятості в країні;

4) питома вага доданої вартості, створеної в іноземних філіях, у ВНП. Перший та другий показники свідчать про важливість для країни припливу прямих інвестицій та загального накопиченого обсягу ПІІ. Більший обсяг капіталоутворення зумовлює більші виробничі можливості країни. Третій та четвертий показники відображають важливість для країни операцій філій ТНК. Ці два набори показників взаємопов'язані: більш високі показники щодо питомої ваги прямих інвестицій звичайно зумовлюють і більш високу активність філій транснаціональних фірм. Найбільші значення даного індексу на початку XXI ст. притаманні Гонконгу (КНР), Малайзії, Сінгапуру, Індонезії, Новій Зеландії, Бельгії, Люксембургу, Нідерландам, Швеції.

Особливо активну роль у процесі створення міжнародного виробництва відіграють найбільші ТНК. Експерти ЮНКТАД щорічно підраховують обсяги активів, продажів та зайнятих 100 найбільших ТНК. У 2004 р. на компанії, що входять до «списку 100», припадало 12 % зарубіжних активів, 18 % продажів, 14 % зайнятих усіх транснаціональних фірм світу.

91 із 100 найкрупніших ТНК мали штаб-квартири у США, країнах ЄС або Японії. Найбільше представлені у «списку 100» ТНК США — 25 корпорацій. Половину позицій у цій групі мають транснаціональні фірми країн ЄС. У 2002—2004 pp. компанії Японії зменшили своє представництво до 10 позицій.

Основна частина найбільших у світі ТНК належала принаймні до однієї із чотирьох галузей: електроніка та електротехнічне обладнання, автомобілебудування; видобуток та дистрибуція нафти, виробництво харчових продуктів та напоїв.

Сьогодні у світі роль ТНК посилюється і, навпаки, слабшає роль національних економік, що приводить до протиріччя інтересів між транснаціональним корпораціями та державами. Таке протиріччя може негативно впливати на економічний стан держави. Саме тому виникає необхідність регулювання діяльності ТНК.

Таким чином, з’явившись як результат глобалізації, ТНК почали керувати цим процесом і прискорювати його в цілях максимізації власних економічних інтересів. У зв’язку з тим, що сучасний процес транснаціоналізації набув багатьох нових рис, істотно впливає не тільки на світову економіку, а також і на економіку країни розміщення корпорації. У перспективи нашо- го подальшого дослідження входить аналіз позитивного і негативного впливу діяльності ТНК на національну економіку та рекомендацій щодо регулювання їх діяльності.

РОЗДІЛ 2

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОРПОРАТИВНОГО ОПОДАТКВАННЯ В ЄС