9. Види лізингу. Особливсті лізингової діяльності в україні.

Відповідно до територіального принципу лізинг буває внутрішній, міжнародний, змішаний (поєднання внутрішнього і міжнародного), експортний, імпортний і транзитний.

Внутрішній лізинг — фінансова операція, за якої суб'єкти лізингу знаходяться на території однієї країни.

Міжнародний лізинг — це договір оренди на міжнародні цінності та майно між суб'єктами лізингу, які знаходяться в різних країнах. Він застосовується і в тому випадку, коли орендодавець і орендатор знаходяться в одній країні, а використовують матеріальні цінності з іншої країни.

Експортний лізинг — придбання лізинговою компанією обладнання, машини у національної фірми-виробника, а потім передання їх за кордон іноземному користувачеві (орендареві).

Імпортний лізинг — фінансова операція, за якої виробник знаходиться на території іноземної держави, а лізингодавець у цій країні і бере об'єкт для лізингу, або з правом сублізингу.

Міжнародний транзитний лізинг — фінансова операція, за якої всі суб'єкти лізингу (виробник, лізингодавець і лізинго-користувач) перебувають на території різних держав.

Специфічний вид міжнародного лізингу використовується для орендарів, які не мають надходжень іноземної валюти: тоді оплата зобов'язань з лізингу забезпечується поставкою продукції, яка отримана на іноземному обладнанні — об'єкті лізингу. На весь термін дії міжнародної лізингової угоди право власності на об'єкт лізингу залишається у держави-лізингодавця.

За строками експлуатації та періодом амортизації майна лізинг 

поділяють на оперативний і фінансовий.

Оперативний лізинг — форма лізингу, за якої лізингова компанія (орендодавець) надає лізингоко-ристувачу (підприємству, фірмі) послуги з утримання та ремонту орендованого устаткування. Тут йдеться, як правило, про надання в оренду майна на термін менший, ніж строк його повної амортизації.

Оперативний (поточний) лізинг передбачає надання в оренду заздалегідь придбаних орендодавцем товарів на певний термін за встановлену в орендному договорі орендну плату або на основі прейскурантних орендних ставок.

На відміну від оперативного, фінансовий лізинг передбачає виплату орендодавцю впродовж терміну дії договору суми, що дорівнює повній амортизації устаткування та частки прибутків від його використання, а лізинго-користувач набуває права викупу устаткування за залишковою вартістю або повернення його чи укладання нового договору.

На міжнародному ринку лізингових послуг найпоширенішим є фінансовий лізинг як різновид довгострокового кредитування, що за своїми результатами рівнозначний продажу товару в розстрочку. Однак лізинг як особлива форма руху позичкового капіталу передбачає в першу чергу кредит, а потім уже право наступної купівлі майна.

Рівень розвиненості лізингових відносин, як правило, є своєрідним показником розвиненості всієї економіки країни. В Україні питома вага лізингу в загальному обсязі інвестицій у виробництво складає менше 1,5%, у той час як у країнах, що успішно розвиваються, цей показник досягає 25 – 30%. Виходячи з вище вказаного, виникає потреба у розвитку лізингових відносин в Україні.

Для України лізинг є інноваційним інструментом залучення капіталу, але він має чимале значення в період економічної кризи. Під час економічних потрясінь, обмеженій купівельній спроможності, значному безробітті цей вид діяльності, завдяки своїй винятковій економічній природі спроможний зробити великий вклад у піднесення і розвиток національної економіки.

Розвитку ринку лізингових операції в Україні на даному економічному етапі сприяють такі фактори:

1) зменшений обсяг ліквідних засобів у зв’язку із труднощами, що постійно виникають на грошовому ринку;

2) підвищення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій, які надають можливість суттєво розширити ринок збуту за рахунок залучення до господарського обігу малих і середніх фірм;

3) підтримка розвитку лізингових операцій з боку державних органів влади і фінансових ділових осередків у цілому, що стимулює зростання інвестиційної діяльності;

4) загальне збереження ліквідності підприємств;

5) створення міцної основи для здійснення розрахунків, що надає балансові переваги та страхові вигоди.

Розвиток лізингу є особливо актуальним для України з огляду на такі обставини. По-перше, українська економіка характеризується високим ступенем зношеності основних фондів. При цьому підприємства змушені фінансувати інвестиції переважно із власних коштів, оскільки кредити банків, кошти інститутів спільного інвестування та інші джерела зовнішнього фінансування складають порівняно невеликий відсоток від загального обсягу капітальних вкладень в економіці. По-друге, в країні недостатньо розвинутий сектор малих та середніх підприємств, насамперед, через ускладнений доступ до фінансування.