2. Морфометричні характеристики річок

Основними характеристиками річкової системи є: довжина річок, що її утворюють, густота річкової мережі, звивистість і розгалуженість річок.

Довжина річки L – це відстань між витоком і гирлом вздовж фарватора (лінії найбільших глибин). Можна виміряти циркулем або курвиметром за картами масштабу 1:100000 і крупнішими. При вимірюванні довжини річки циркулем в отримані значення вносяться поправочні коефіцієнти в залежності від характеру звивистості річки.

Залежно від характеру ґрунтів басейну, рельєфу місцевості, рослинного покриву і кількості опадів, річкова мережа має різну розгалуженість.

Густоту річкової мережі визначають як відношення довжини всіх водотоків даної території до величини її площі (коефіциєнт густоти), тобто

d = ΣL / A, км/км², (4)

Звивистість річки характеризується коефіцієнтом звивистості, що є відношенням фактичної довжини річки (L) до довжини прямої, котра з'єднує її початок і кінець (l)

Кзв = L/l, км/км². (5)

В межах широкої заплави річкові русла інколи розгалужуються на декілька рукавів. Ступінь такої розгалуженості характеризується відношенням суми довжин всіх рукавів до довжини головного русла на відповідній ділянці

(6)

де l₁, l₂, ..., ln - довжини рукавів; L - довжина головної річки на відповідній ділянці.

3. Басейн річки. Вододіл. Морфологічні характеристики річкового басейну

Т ериторія земної поверхні разом з товщею ґрунтів, звідки дана річкова система або окрема річка отримує водне живлення, називається басейном річкової системи або річки. Басейн кожної річки включає в себе поверхневий і підземний водозбори. Поверхневий водозбір охоплює площу земної поверхні, з якої води поступають в дану річкову систему або окрему річку. Підземний водозбір утворюється товщею ґрунтів, із яких води поступають в річкову мережу.

Рис.1. Схема басейну річки:

1 - вододіл; 2 підземний вододіл;

З - безстічні області

Поверхневий водозбір кожної річки відокремлюється від водозбору сусідньої річки вододілом (поділяє стік атмосферних опадів по двох протилежних схилах), що проходить через найвищі точки земної поверхні, розташованої між водозборами сусідніх річок. В загальному випадку поверхневий та підземний вододіли не збігаються. Але ж через великі труднощі в визначенні меж підземного водозбору, при розрахунках та аналізі формування стоку, за величину басейну приймають лише величину поверхневого водозбору.

4. Морфометричні характеристики річкового басейну

До морфометричних характеристик річкового басейну належать показники, що характеризують особливості геометричної будови річкових водозборів. Серед них основними є: площа, форма, висота і похил водозбору

Площа водозбору річки (основна характеристика річкового басейну) безпосередньо визначає її водність: чим більший водозбір, тим повноводніша річка при однакових інших фізико-географічних умовах. Площа водозбору визначається за картою за допомогою планіметра або палетки.

Площа водозбору кожної річки зростає по мірі пересування вниз за течією і впадання в неї приток. Для наочного уявлення про зміну площі водозбору від витоку до гирла будують графік наростання площі водозбору (рис.3).

Д ля побудови такого графіка необхідно визначити площі водозборів приток і міжбасейнових просторів окремо для правого і лівого берегів головної річки, а також повинні бути виміряні відстані від гирла до впадання приток.

Рис.3. Графік наростання площі водозбору

На горизонтальній осі графіка відкладають довжину головної річки в прийнятому масштабі, а на вертикальній - площі водозборів приток в місцях їхнього впадання в головну річку і міжбасейнових просторів. Графіки наростання площі водозбору будують окремо для правого і лівого берегів річки. Сумарний графік отримують складанням значень ординат обох графіків.

Кількісною характеристикою форми річкового басейну може бути середня ширина, яка визначається за формулою

(7)

де А - площа водозбору км² ; L - довжина водозбору, км.

Іншою характеристикою форми річкового басейну є коефіцієнт розвитку довжини вододільної лінії, який є відношенням довжини вододільної лінії S до довжини кола, що обмежує рівновелику водозборові площу кола S'

(8)

де S - довжина вододільної лінії, км; А - площа басейну, км².

Залежно від розташування приток відносно головної річки, розрізняють симетричні та асиметричні басейни. Мірою асиметричності басейну служить коефіцієнт асиметричності, який обчислюється за формулою

а = (А_л - A_n )/0,5(А_л + A_n), (9)

де А_л і А_п - відповідно, сумарна площа водозборів лівобережних і правобережних приток.

Важливою характеристикою басейну є його середня висота, яка визначається за формулою

(10)

де -f1, f2,… fn -- часткові площі, обмежені горизонталями; h₁, h₂, ... h_n - середня висота між горизонталями; A - площа басейну.

Середній похил поверхні басейну може бути визначений за формулою

(11)

де h - висота перерізу горизонталей; l₀, l₁, l₂, ... l_n - довжини горизонталей в межах басейну.