Тема 1.2. Загальні відомості про гідрологію річок.
Річка та річкова система. Гідрографічна мережа.
Річкою називається природний водний потік, який постійно або більшу частину року протікає у видовжених зниженнях земної кори в розробленому ним руслі і живиться в основному за рахунок атмосферних опадів.
Вода, що поступає на поверхню Землі у вигляді опадів, стікає під дією сил тяжіння в напрямку пониження місцевості, утворюючи поверхневі водотоки. Вода спочатку збирається в окремі струмені, потім - в струмки, які, поступово з'єднуючись, утворюють річки. Річка приймає в себе притоки і поступово збільшується вниз за течією. Поверхневі водотоки, в залежності від їхньої величини та фізико-географічних умов території, по якій вони протікають, можуть бути постійно або тимчасово діючими. Система постійно і тимчасово діючих водотоків і озер, що знаходяться на даній території утворює гідрографічну мережу поверхні суші. Річки, що течуть по цій території, утворюють річкову мережу.
В будові гідрографічної мережі можна виділити такі основні ланки, що послідовно змінюють одна одну від верхів'я вниз за течією: улоговина, видолина, суходіл, річкова долина.
Улоговина - верхня ланка гідрографічної мережі, являє собою слабовиражену, витягнуту западину водно-ерозійного походження з рівним, ввігнутим дном. Видолина - наступна за улоговиною ділянка гідрографічної мережі, відрізняється від неї більшою глибиною врізу, більшою висотою і крутизною схилів і появленням форм розгалуженого русла. Суходіл - переддолинна нижня ланка гідрографічної мережі без постійного водотоку, характеризується асиметрією схилів і наявністю звивистого русла тимчасового потоку. Долина - найбільш повно розроблена діяльністю води ділянка гідрографічної мережі, характеризується великою протяжністю і наявністю постійного потоку.
Сукупність річок, що впадають в головну річку разом з головною річкою, називається річковою системою.
Р
ічкова
система включає в себе одну головну
річку, ряд приток головної річки, притоки
цих приток і т.д. (рис.2).
Рис. 2. Схема річкової системи
Річки, що безпосередньо впадають в головну річку, називаються притоками першого порядку (1). Притоками другого порядку по відношенню до головної річки, називаються річки, що впадають в притоки першого порядку (2) і т. д.
Кожна річка має свій витік і гирло. Витік - це місце початку річки. Початок річка
може брати із струмка і джерела, озера або болота, льодовика. Коли річка утворюється від злиття двох річок, місце злиття буде початком цієї річки, але за витік її необхідно приймати початок довшої із цих річок. Місце впадіння річки в річку вищого порядку або в озеро чи море - називається гирлом. При впадінні річки в море чи озеро часто відкладається велика кількість наносів, в результаті чого утворюється багаторукавне гирло, що називається дельтою. Припливи, відпливи та морські течії утруднюють утворення дельт. В таких випадках річка часто вливається в море широким руслом, утворюючи естуарій. Особливою формою естуаріїв є лимани, що являють собою затоплену морем гирлову частину долини. Утворення лиманів має місце при опусканні берегової смуги.