Тема 2.4. Гідробіологічний режим озер, особливості гідрологічного

режиму водосховищ

1.Прозорість і колір озер

Прозорість озерних вод змінюється в широких межах залежно від географічної широти місцевості, яка визначає умови освітленості поверхні води сонцем, від наявності у воді завислих наносів і планктону. Найбільшу прозорість мають глибокі озера в гірських районах: їх вода дуже повільно розчиняє кристалічні породи озерної улоговини. Найпрозорішим озером світу є Байкал, прозорість якого становить 40,2 м. Мала прозорість у мілких озерах, де дрібні частки донних відкладів легко підіймаються при перемішуванні, а також в озерах з великим вмістом планктону і в озерах, які живляться болотними водами.

Прозорість озерних вод змінюється з глибиною. В мілководних озер найменша прозорість біля дна завдяки підійманню донних відкладів. У глибою озерах найменша прозорість у поверхневих шарах відкритої частини озера через розвиток планктону.

Зміна прозорості протягом року пов'язана з режимом стоку і розвитком планктону. Найменша прозорість спостерігається навесні та влітку і пов'язана з повенями та паводками, а на мілких озерах - також і з цвітінням води. Найбільша прозорість - у зимовий період.

Чим прозоріша вода, тим колір її синіший. Розчинені речовини, планктон, завислі наноси надають воді бруднуватих і каламутних відтінків. Розвиток планктону також змінює колір води на подібний до кольору організмів.

2. Біологічні процеси, що протікають в озерах

Біологічні процеси, що протікають в озерах, безпосередньо зумовлюються хімічним складом озерної води, її прозорістю, розміром озера та його термічним режимом.

Великий вплив на розвиток рослинності (гідрофлори) і тваринних організмів (гідрофауни) озера здійснюють також фізико- географічні умови району розташування озера.

Розрізняють наступні основні групи організмів озер:

1) планктон - найдрібніші організми, що знаходяться в завислому стані і пасивно переміщуються разом з водою;

2. нектон - організми, що активно переміщуються в воді;

3. бентос - організми, що живуть на дні озера.

За вмістом солей та поживних речовин озера поділяють на мінеральні, евтрофні, оліготрофні та дистрофні.

До мінеральних відносяться озера з великим вмістом солей. Озера з великим вмістом поживних речовин називають евтрофними. Це озера, що добре прогріваються, з невеликою прозорістю води.

Оліготрофне озеро - глибоке озеро, бідне на рослинний планктон та поживні елементи для нього, з малою мінералізацією води (крім кальцію). Ці озера характеризуються великими або середніми глибинами, великою прозорістю води.

Дистрофні озера бідні на поживні речовини. Вони поширені у заболочених районах, тому вода в них насичена органічними речовинами болотного походження. Уповільнене відновлення біогенних речовин в цих озерах затримує розвиток бактеріопланктону і знижує біологічну продуктивність озер.

Вивчення біологічних процесів важливе не лише для загальної оцінки комплексу процесів, що протікають в озерах, але і має велике практичне значення в зв'язку з господарським використанням озер.

Відмерлі організми, разом з неорганічними частками, що приносяться впадаючими в озеро потоками, утворюють озерні відклади, шар яких досягає нерідко значної потужності.

Серед озерних відкладів особливо потрібно відмітити сапропелі, котрі є ущільненими відкладами переважно органічного походження. Сапропелі широко використовуються в сільськогосподарському виробництві як органічне добриво.